ответ:Одвічні пошуки й проблеми сутності людської душі спонукають нас до
роздумів, що характеристика сучасності не може бути однозначною, оскільки
аналізуються дуже суперечливі процеси, в надрах яких і визріває нова якість
людського буття, народжується нове моральне обличчя світу, формуються
інакші духовно-естетичні умови існування особистості. Світ динамічно
змінюється на очах, залишаючи й в окремої людини, й у багатомільйонних мас
відчуття драматизму, марних мрій і сподівань та болісних сумнівів. Руйнуються
усталені соціально-економічні структури, стійкі форми міждержавних
відносин, з’являються альтернативні, наслідком яких є нові проблеми
моральних цінностей сучасного суспільства.
Мораль як квінтесенція духовності має охоплювати і пронизувати всю
світобудову, а людина як ключова ланка ланцюга світового поступу повинна
піднестися над власним егоїзмом споживання і наживи в ім’я гармонійної
єдності з життя в усіх його багатоманітних проявах. А система моральних
цінностей особистості, будучи орієнтиром у її духовному розвитку, багато в
чому визначає й рівень усталеної моральної культури, що виявляє потребу
людини в доброзичливості, взаємоповазі, взаємопідтримці під час вирішення
ділових, побутових та сімейних складних ситуацій.
Морально-духовні проблеми суспільства поставали лейтмотивом творчості
багатьох митців, які розкривали їх у контексті історичної епохи, у якій
народилися. І кожен з них вічні питання категорії добра і зла бачив по-різному:
одні – у цілісному образі усього суспільства, інші – через долю окремої
особистості своєї епохи, а дехто прагнув передати відгомін моральної кризи
суспільства, зображаючи крах однієї родини. Останнім шляхом пішов молодий,
але дуже талановитий письменник Олександр Лук’яненко, який у своїй драмівикритті «Алхімія життя» крізь призму життя однієї родини і їхнього
найближчого оточення розкриває історію сучасного суспільства.
Перша дія драми переносить читача у вітальню професора хімії,
ерудованого викладача університету Алекса Говардса. Інтер’єр кімнати
створює враження, що тут проживає інтелігентна, вишукана родина, але з
перших сторінок твору стає зрозуміло, що цей дім абсолютно позбавлений
затишку, сімейного тепла і любові дружини професора Хелен Говардс, яка
через роки подружнього життя доходить висновку, що вона зовсім не була
щасливою з чоловіком, і саме він зруйнував її молодість та квітучість: «Ти
загубив моє життя, коли взяв за руку від мого батька біля вінця» [1, с. 25].
Стосунки між Алексом та Хелен настільки позбавлені і натяку на химерне
відчуття кохання, що чоловіка абсолютно вже не дивує нахабна та аморальна
поведінка розбещеної і ласої до наживи дружини: «Моя дружина – абсолютний
нуль у господарстві. Вона скоріше заріже мене ножем, яким, за твоїми словами,
приготувала мені сьогодні вечерю» [1, с. 9]. Те, що подружжя живе полярно
окремими життями, стає нормою і не викликає жодного подиву у їхніх дітей та
найближчого оточення.
Объяснение:
Популярные вопросы