Вілфред айвенго — відважний, безстрашний воїн. у перших розділах роману, коли сам герой іще не з’являється перед читачем, ми чуємо розмову в замку седрика сакса про звитяжні подвиги айвенго, про його лицарську доблесть. потім ми захоплено спостерігаємо за відвагою, бойовою вправністю й навіть чемністю та галантністю лицаря, позбавленого спадщини, на турнірі. він не скористався випадковою перевагою під час однією з сутичок, намагаючись перемагати лише гідно. нарешті, одночасно з батьком і коханою айвенго, ми дізнаємося ім’я переможця турніру. і ми цілком згодні з ровеною, яка, нагороджуючи айвенго за звитягу, мовила: «ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола! »він уміє бути вдячним і ризикує життям заради іновірки ребеки, яка вилікувала його після турніру. здається, шляхетне походження айвенго начебто дозволяло йому бути зверхнім і пихатим. але здатність до співчуття, яку ми помітили іще на початку роману, здатність бути вдячним примушує його, ще слабкого, мчати на двобій за життя єврейки.остання сторінка роману перегорнута. але я наче й досі в полоні далеких часів поряд з незвичайними, мужніми, героїчними людьми. образи роману настільки яскраві й живі, події твору захоплюючі, що неможливо читати його без хвилювання, неможливо ставитись до героїв байдуже. а славетний лицар айвенго, , назавжди залишиться одним з моїх улюблених літературних героїв. він вчить нас благородства, мужності й справжнього лицарства.
Спасибо
Популярные вопросы