Зчого сміється мольєр у комедії "міщанин-шляхтич"? мольєр (жан-батіст поклеп) - драматург, поет, актор - створив чудові п'єси, шо дотепер не сходять зі сцен багатьох театрів світу: "тартюф", "дон жуан", "мізантроп". і однією з найкращих, найяскравіших його комедій є "міщанин-шляхтич", де автор намалював сатиричний образ буржуа. перед нами міщанин журден - головний герой п'єси, що намагається з мішанина раптом перетворитися на дворянина, шляхтича. йому здається, що для цього в нього є головне - гроші. є гроші, але немає елементарної освіти, пристойних манер, і головне - немає розуму, він безпросвітно дурний. на старості літ журлен надумав вивчати філософію (тут він робить велике "відкриття": виявляється, він розмовляє займатися музикою, танцями, фехтуванням. він усерйоз вважає, що, здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти місце в колі знатних дворян. він оточує себе слугами і вчителями, що вимагають високу платню за роботу, але не виконують і не думають виконувати її. та й "шляхетні" науки якось не в голові дурного міщанина. його дружина намагається звернутися до розсудливості свого чоловіка і просить припинити незліченні витрати, але той нічого й чути не бажає. прагне навести на розум свого пана і служниця ніколь, і при цьому видно, наскільки бідна неосвічена дівчина розумніша за свого хазяїна. журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в "мамамуші" сприймає всерйоз. здавалося б, бажання журдена набратися розуму гідне поваги. але який же смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів! мольєр глузує з безмежної тупості журдена. і на прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки низькою та неотесаною може бути навіть багата людина, яка вважає, що за гроші можна купити розум. але сміється великий драматург не з конкретної людини. він висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо. головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує мольєр. честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.
Спасибо
Популярные вопросы