Кто виноват в том что судьбы владимира и маши сложились так трагически? ! заранее )

Владимир покинул петербург и вернулся в имение отца, когда узнал, что андрей гаврилович при смерти. чтобы отомстить кириле петровичу, владимир устроился в дом троекурова гувернером его сына саши. скрываясь под именем француза дефоржа, владимир имел возможность находиться рядом с машей. постепенно маша поняла, что неравнодушна к молодому французу. и вот она получила от него записку с приглашением прийти в беседку у ручья. маша ждала признания, и оно последовало. дубровский открылся маше, что он вовсе не француз дефорж, а сын андрея гавриловича дубровского, злейшего врага ее отца. так маша узнала, что владимир — предводитель местных разбойников. она узнала и то, что ради нее он отказался от мщения ее отцу. дубровскому нельзя было больше оставаться в здешних местах, но он просил машу помнить, что любит ее и, если потребуется, всегда придет к ней на . и вот маше потребовалась любимого человека: ее должны были выдать замуж за старого князя верейского. девушка дает знать об этом владимиру, но дубровский опаздывает.  верная долгу, маша не может следовать за любимым: она венчана в церкви и теперь принадлежит другому.. карета с машей и ее старым мужем двинулась в поместье князя..  

пам’ять серця про грізну війну

 

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

-отец  белого  клыка  — волк,  мать, кичи, — наполовину волчица,  наполовину собака.

-в первые дни после рождения волчат одноглазый не раз наведывался к индейскому поселку и обкрадывал заячьи силки, но как только снег растаял и реки вскрылись, индейцы ушли дальше, и этот источник пищи иссяк. 

-на севере часто приходится голодать, это и погубило  его  сестер  и  братьев

-  отец,  одноглазый  волк, вскоре  погибает  в неравной схватке с рысью.  волчонок и мать остаются вдвоем.

-он  вышел  из  пещеры  и побежал к ручью напиться.

-но после схватки  с  рысью  бои  прекратились.  белому  клыку  уже не с кем  было драться – никто не мог выпустить на него достойного противника