АНАЛИЗ СТИХА А. АХМАТОВОЙ. (ЭПИТЕТЫ, СРАВНЕНИЯ, МЕТАФОРЫ).
Эта встреча никем не воспета,
И без песен печаль улеглась.
Наступило прохладное лето,
Словно новая жизнь началась.

Сводом каменным кажется небо,
Уязвленное желтым огнем,
И нужнее насущного хлеба
Мне единое слово о нем.

Ты, росой окропляющий травы,
Вестью душу мою оживи,
Не для страсти, не для забавы,
Для великой земной любви

хрупкость, изящество, тонкий изыск, асимметрия, элегантность, приглушенные тона, стилизация в изображении, сочетание ярких голубых и пурпурных тонов, одухотворенный образ, тонкая, будто акварельная живопись, просвечивающийся фон, воздушность, грация, беглый, живой почерк

одним з відомих  романів  вальтера  скотта  є  роман  «айвенго», події  якого «збуваються у xii столітті.  …  історичні події цього часу були достатньо складними. в першу чергу,  велика увага  вромані  приділяється національним конфліктам між  норманами і

в центре произведения судьба маленького    калеки    павлика, в которого нет отца, и он живет из матир'ю но дедом. он ласков, внимателен к    людям и природе. под воздействием    маминых сказок формируется его мягкий характер, а увечье делает внимательным к чужому горю. да, увидев, как находят птичьи гнезда,    павлик    уничтожает    мальчишечьи отметки    птичьих, спасая этим не одного за это б'ють павлика, издеваются над ним. его жалеют мать,    дедушка. общий язык мальчик находит с девочками, с которыми часто забавляется. как видим, проницательный взгляд писателя    замечает неурядицы    шахтерского общества не только на уровне производственно-бытовых отношений взрослых. он всесторонне исследовать причины негативных явлений, которые вырастают из детских отношений, детского воспитания.

образ павлика — душевно красивого и щедрого мальчика.

одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.

p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше