Чего испугался крестный дроссельмейер
Щелкунчик и Мышиный король

хай! хай! хай!

это лизюка,

я не думаю что так понятно на что надо ответить.

прачынаюся я як-то раніцай ад галаўнога болю (учора добра адзначылі свята) і настойлівага патрабаванні сына - тат, ну тат, нам ўчора складанне выдалі і мне за яго настаўнік нічога не паставіў. усім паставіў, а мне няма. давай я табе яго прачытаю. тат, ну тат саш, з цяжкасцю кажу - давай потым (галава трашчыць), усе равносейчас нічога не разумею, нават слухаць не магу ўламаць ён усё-ткі меня.тема-то хоць якая была - пытаюся.- пра прыроду - кажа трэба было напісаць, я і напісаў па лес і зайцоў. - ну давай ..зараз паспрабую даслоўна пераказаць само складанне - ледзь больш за палову школьнай старонкі ў лінейку.такім чынам ў адным лесе - пачаў сашка, - пабудавалі завод, дзе з зайцоў шылі футры (пасля першых слоў, вочы мае сталі самі сабой павольна адчыняцца і вось, калі на завод прывялі чарговую партыю зайцоў яны вырашылі арганізаваць уцёкі(передглазами сталі ўсплываць кадры з асвенціма доўгая чарада няшчасных зайцоў перад велізарнымі завадскімі варотамі на фоне чадящихтруб. свядомасць стала распагоджвацца некалькі зайцоў сабраліся вкучку і сталі абмяркоўваць план уцёкаў. было вырашана зрабіць падкоп подколючей дротам і ўцячы ў лес (нягледзячы на пульсавалую галаўны боль я стаў павольна складацца напалову падпольшчыкі блін ивот, калі падкоп быў гатовы, некалькі зайцаў вырваліся на свабоду ибыстро пабеглі ў лес. па іх сталі страляць, але зайцы уворачивались отпуль. тады ў пагоню кінуліся ахоўнікі з сабакамі натуральна - столькі футраў без дазволу ўцякае. ціхая істэрыка, ржаць не магу, баюся галава расколецца, слёзы з вачэй адзін заяц доўга пятляў па лесе і яму ўдалося адарвацца ад пагоні (лёс астатніх невядомы, магчыма, што футра з іх насіў хто-небудзь з чытачоў дадзенага ліста. ўсхліпы - сын - не працягвай - літасці нарэшце-то выматаны пагоняй заяц ўляцеў на лясную палянку і ўпаў на траву, цяжка дыхаючы (дзякуй табе зайцаў бог, збярог, не даў згінуць на заводзе .. мыканне ў падушку).і тут зайцу на нос з дрэва зваліўся восеньскі жоўты лісцік, заяц паглядзеў на яго (вы гэта ўяўі сказаў: - прыгажосць-то !

 

  людина вчиться у природи жити у гармонії. в гармонії з оточуючими, в гармонії з самим собою та в гармонії з тією ж природою.

    людина вчиться довго та болісно.вчиться на своїх помилках.вчиться на своїх спостереженнях, думках, висновках. вчиться жити в злагоді та мирі. вчиться прощати, поступатися, забувати, повертатися, жаліти, любити не зважаючи ні на що. вчиться жити скромно, задовільняючись тим , що має. вчиться цінувати красу сьогоднішнього дня , яку не можна буде побачити завтра. вчиться робити те, що можна сьогодні, бо не можна буде  це  вже зробити завтра.

  природа навіть не зауважує того, що ми почерпаємо від неї. напевно для того і створив її бог творець прекрасною, багатогранною, мальовничою, чарівною, рішучою, впевненою, досконалою, постійною, відвертою, ніжною, простою, загадковою,

  вона створена для нас , а ми для неї ! це великий задум творця, та великий дар для нас. та, часто, ми не вміємо, не можемо, не хочемо користуватись цим задумом. ми шукаємо, що самі .винаходимо, мучимось, страждаємо, розчаровуємось. а все так ось вона природа, завжди готова нам і навчити.

1) печорину показалось  страннымчто в доме не было икон

"на стене ни одного образа - дурной знак! " ; показалось странным поведение слепого например: (меня, однако поразило одно: слепой говорил со мною малороссийским наречием, а теперь изъяснялся чисто 2) печорин по натуре человек рискованный -любящий риск; в главе тамань он обдуманно идет на риск так как моногое пережил и предпологал какой будет исход событий, тем неменее он всеравно идет на этот риск ради чистого интереса, чтобы удовлетворить свое любопытство..