конспект!! В МИРЕ ХУДОЖЕСТВЕННОГО СЛОВА А. С. ПУШКИНА Стихотворение «Во глубине сибирских рулбыло написа: » но в 1827 году. Через год Пушкин пишет стихотворение-прету, Изобличающее силы жестокости и зла, «Анар». История его создания связана с обстоятельствами жизни поэта, переживаемым в это время внутренним кризисом, цензурными преследованиями. Один из крупнейших советских исследователей творчества А. С. Пушкина академик Д. Д. Благой писал, что "Анчар" при- надлежит к числу... значительных во всех отношениях стихо- творений Пушкина и его творческих созданий вообще». По тре- бованию цензора в «Анчаре» было сделано два существенных изменения (как считает Д. Д. Благой, с ведома самого порта). Во-первых, из заглавия в подстрочные примечания были выне- сены слова «древо яда» и, во-вторых, слово «царь» было заме нено на «Князь», «“Анчар", пишет исследователь, Печатался в том политически ослабленном виде, какой Пушкин был вы- нужден придать ему при повторной публикации» Рассмотрим основные мотивы стихотворения, отражённые в каждой его строфе. Первое экспозиционное четверостишие переносит чи- тателя в суровый мир чахлой и скупой пустыни, в которой один анчар (древо яда) - охранитель и «грозный часовой». Носи- тель беды, смерти противопоставлен миру, «всей вселенной». Так уже в первой строфе конструируется художественное про странство, в котором замкнутое (пустыня чахлая и скупая) про- тивопоставляется бесконечному (вся Вселенная). Вторая строфа усиливает мотив зла (день гнева). Оказыва- ется, что «ядом напоила» ветви и кории дерева природа. Образ неожиданный: с миром природы обычно ассоциируются мо-(продолжение на фото

лидия алексеевна чарская

павло глазовий народився зо серпня 1922 року в так званому історичному козацькому дикому полі у смт новоскалювата (тодішня кіровоградщина) миколаївської області у родині хлібороба. його предки носили козацьке прізвище окань. але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. існує версія, що слово «окань» пов'язане з мірою довжини в київській русі.11-річним хлопчаком павло пережив голодомор. у страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.після восьмирічки закінчив педучилище в новомосковську дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. один рік попрацював учителем молодших класів. в армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із внз після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.згодом потрапив у блокадний ленінград, нагороджений медаллю «за оборону ленінграда». звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. після блокади павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.і після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних штепселя й тарапуньки.вищу освіту павло здобув у київському педагогічному інституті (1950 з 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «перець», згодом — заступником головного редактора журналу «мистецтво».був членом спілки письменників україни з 1968 р. автор поеми «слався, вітчизно моя! », 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. заслужений діяч мистецтв україни (1993). нагороджений орденом «за заслуги» iii ступеня (1997).помер павло глазовий 2004 р.його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, постать визначного українського сміхованця павла прокоповича глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. у виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. він був лауреатом літературної премії імені остапа вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

одна из ключевых эпох в европейской культуры, связанная с развитием научной, философской и общественной мысли. в основе этого интеллектуального движения лежали рационализм и свободомыслие. начавшись в , это движение распространилось на францию, германию, россию и охватило другие страны европы. особенно влиятельными были французские просветители, ставшие «властителями дум». принципы просвещения были положены в основу американской декларации независимости и французской декларации прав человека и гражданина. интеллектуальное и философское движение этой эпохи оказало большое влияние на последовавшие изменения в этике и социальной жизни европы и америки, борьбу за национальную независимость американских колоний европейских стран, отмену рабства, формирование прав человека. кроме того, оно авторитет аристократии и влияние церкви на социальную, интеллектуальную и культурную жизнь.

в споре базаров неотступен, это видно на примере павла петровича. ведь базаров нигилист, отвергающий все и вся. в споре с павлом петровичем он ведет себя с ним на равных, хотя этот человек гораздо старше его. но базарову все сходит с рук. он полностью уверен в своей правоте и даже и представить не может, что не прав, ведь на самом то деле нельзя отвергать все на свете.

при первой встрече с одинцовой базаров, кажется, не чувствует ничего к этой женщине, он остается самим собой, и это ей нравится. она, как и он, не меняет своего мнение о жизни, с каким бы человеком не разговаривала. но по прошествии некоторого времени, которое базаров и кирсанов провели у одинцовой, базаров понял, что влюблен. он сам боялся себе в этом признаться. "как так, ведь он же нигилист, отвергающий великие и светлые чувства? как он мог влюбиться? " никто не застрахован от любви и базаров, как это ни странно, тоже влюбился, вот только это нельзя назвать счастливой любовью.