"Слово про похід Ігорів" — це поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. І як добре, що цей прекрасний твір попри всі перешкоди: війни, стихійні лиха — таки дійшов до нас.
"Слово про похід Ігорів" — найвизначніша пам'ятка культури Київської Русі. Написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши усі перешкоди. Цей твір — героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка лине із сивої давнини, гаряче відлунюючи і в серцях сучасних українців. Центральним образом "Слова…" є, безумовно, Руська земля.Протягом усього твору образу Руської землі протиставляється образ землі Половецької. Це її звоював великий київський князь Святослав, а князь Ігор і собі хоче списа зломити при полі Половецькому… чи шоломом пити воду з Дону». Та непривітна і неласкава чужинецька земля до Ігоря Святославовича, бо принесла йому лише поразку, ганьбу і полон.
Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає «Слово про похід Ігорів», що є твором високопатріотичним і високохудожнім. Події, зображені в «Слові про похід Ігорів», є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни. Полум’яне слово автора твору.
з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що призвела до набігів сусідніх кочових племен на ослаблені слов’янські землі. Змальовуючи образи князя Ігоря та руських воїнів, автор насамперед показує їхню відвагу та відданість рідному краю. Ці хоробрі, благородні вояки найбільше цінують честь і люблять рідну землю. На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об’єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу. Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива
істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми дітьми.
Спасибо
Ответ дал: Гость
на мой взгляд пословица "человек без друзей,что дерево без корней" истинная поговорка которая должна храниься в сердце каждого человека.это обуславливаетс тем что человек-существо осциальное,человек нуждается в общении,обмене информации,нужде совета какого либо,от друзей..ведь дерево не может существовать без коней,корни-вот на чем стоит опора дерева,вот чем он питаеться,через корни..так же и человек,ему без друзей тячжело,на друзей можно положиться,друзьям можно открыть свои тайны,секреты,заветные мечты или наоборот спросить дружеского совета, и т.д. я лично не представляю свою жизнь без друзей,ведь мои друзья=моя опора,моя защита! я сильгно дорожу свои друзьями,всегда их советам прислушиваюсь, прошу,между друзьями существует друзья это люди которые всегда тебя поддержат и ,а самое главное выслушают и поймут и вообще друзья-это люди с которыми можно поговорить и которые правильно тебя поймут всегда! истинных друзей нельзя тереять,их надо оберегать и держать в руках"как синицу ока".
Популярные вопросы