"Слово про похід Ігорів" — це поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. І як добре, що цей прекрасний твір попри всі перешкоди: війни, стихійні лиха — таки дійшов до нас.
"Слово про похід Ігорів" — найвизначніша пам'ятка культури Київської Русі. Написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши усі перешкоди. Цей твір — героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка лине із сивої давнини, гаряче відлунюючи і в серцях сучасних українців. Центральним образом "Слова…" є, безумовно, Руська земля.Протягом усього твору образу Руської землі протиставляється образ землі Половецької. Це її звоював великий київський князь Святослав, а князь Ігор і собі хоче списа зломити при полі Половецькому… чи шоломом пити воду з Дону». Та непривітна і неласкава чужинецька земля до Ігоря Святославовича, бо принесла йому лише поразку, ганьбу і полон.
Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає «Слово про похід Ігорів», що є твором високопатріотичним і високохудожнім. Події, зображені в «Слові про похід Ігорів», є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни. Полум’яне слово автора твору.
з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що призвела до набігів сусідніх кочових племен на ослаблені слов’янські землі. Змальовуючи образи князя Ігоря та руських воїнів, автор насамперед показує їхню відвагу та відданість рідному краю. Ці хоробрі, благородні вояки найбільше цінують честь і люблять рідну землю. На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об’єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу. Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива
істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми дітьми.
Спасибо
Ответ дал: Гость
одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.
p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше
Ответ дал: Гость
вакула и оксана - оба красивые и умные персонажи, у каждого из них есть свои принципы. вакула - настойчивый, целеустремлённый и уверенный в себе, ведб он всё-таки достал черевички оксане. а оксана - находчивая, она придумала столь сложное вакуле, не каждый в то время мог достать котолевские черевички.
Популярные вопросы