Щойно перегорнута остання сторінка п’єси Г. Ібсена «Ляльковий дім», яка справила на мене велике, хвилююче враження. І це, насамперед, завдяки головній героїні п’єси — Норі Хельмер. Як я ставлюся до головної героїні п’єси? Питання досить слушне, але неоднозначне. Звичайно, героїня твору мені дуже подобається, приваблює, іноді навіть захоплює. Нора має багато гарних рис характеру й чимало чеснот. Вона надзвичайно вродлива, гарна, добра, справедлива й шляхетна. Щиро й самовіддано любить чоловіка і дітей, дбає про сімейний затишок, створюючи у домі атмосферу добра й людяності, підтримує доброзичливі стосунки із друзями, піклується, щоб усім було добре й приємно у їхньому будиночку. Відверте захоплення викликає вірність і самовідданість Нори. Коли чоловік Нори захворів на туберкульоз, Нора кидається рятувати його. Йому потрібне серйозне лікування, його обов’язково треба повезти на південь, до моря, але на це в них немає коштів. Батько Нори теж тяжко хворий, а сама вона чекає третю дитину. її чоловік рішуче відмовляється взяти гроші у борг у будь-кого. Становище не з приємних. Але зовсім ще молода жінка, недосвідчена в житті, ця «лялечка» не розгубилася, не втратила надії на порятунок. І щоб врятувати коханого, Нора бере гроші в борг у лихваря, підробивши підпис свого батька, бо тогочасні норвезькі закони не дозволяли робити жінці позику, доки за неї не поручиться хтось із її рідні, і обов’язково чоловік. Проте вона не знала, що батька вже немає в живих.
Жертва Нори не була марною: її чоловік одужує, більше того, робить кар’єру. Тепер він уже не звичайний адвокат, а директор банку. А вона, самовіддана Нора, в усьому собі відмовляючи, продовжує збирати гроші й віддавати борг, який вона вже майже сплатила. Причому, робить вона це так вдало, що чоловік навіть нічого не помічає, тільки іноді називає її марнотратницею. Норі це було дуже приємно, хоч і надзвичайно важко: адже її працею, її стараннями було врятовано життя її чоловіка, який про це навіть не здогадується, думаючи, що гроші на його лікування надіслав батько Нори. Чоловік називає Нору «жайворонком», «білочкою», «лялечкою», а вона в усьому йому підігрує, хоч ніяких прав у родині в Нори майже немає: всі серйозні справи вирішує тільки чоловік, навіть ключа від поштової скриньки він їй не довіряє. Проте Нора вважає чоловіка чесною, порядною, принциповою людиною. Та, виявляється, вона його таки не зовсім знала. З’являється один із службовців банку — той самий, якому Нора заборгувала, й починає шантажувати її, що порушить проти неї судову справу, бо знає, що Нора підробила документ. І пропонує їй, щоб Нора поговорила із чоловіком — директором банку, аби той залишив його на роботі. Торвальд же збирається звільнити з посади банківського службовця Крогстада. Нора дуже переживає, боячись сорому, який може накликати вона на сім’ю. Заради честі чоловіка хоче навіть накласти на себе руки, але їй бракує рішучості.
Популярные вопросы