Что беспокоит льва николаевича толстого когда он думает о детстве?

его беспокоят внутренний мир человека, его мысли, чувства.

про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони  сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.

собрался однажды петя  с дедом на .  дедушка сидит, удочки подготавливает, узлы вяжет, крючки прикрепляет, а петя за компьютером играет. дедушка говорит: - «петя, иди я тебя научу правильно крючки крепить, чтобы не оборвались». петя ему отвечает: - «нет, дед, я занят. я и так все умею». дедушка опять его зовет: - «петя, иди я покажу, как правильно удочку закидывать». петя снова: - нет, дед, я занят. я и так все умею».

вот пришли они на озеро рыбачить, закидывает петя удочку,  цепляет себя за штаны и падает прямо в воду. дедушка смеется и говорит: - « без труда, нет и плода».