Напишіть будь ласка всі основні події в творі "Айвенго"
Завтра самостоятельная

кажу не попорядку

Ровену викрадає Моріс де Брасі

Ребеку Айвенго

турнір

Ровена королева турніру

штурм замка Моріса де Брасі

Седрік виганяє свого сина айвенго з дому і позбавляє його спадку

І вроді все

Объяснение:

Пройшло вже сто тридцять років, як у битві під Гастінгсом в 1066 нормандський герцог Вільгельм Завойовник отримав перемогу над англосаксами та заволодів Англією. Для англійського народу настали важкі часи. Король Річард Левине Серце не повернувся з останнього хрестового походу. Його захопив в полон герцог Австрійський. Тим часом брат короля, принц Джон, збирає собі прибічників, плануючи у випадку смерті Річарда захопити престол. Хитрий інтриган, принц Джон сіє сумнів по всій країні, розпалюючи давню ворожнечу між саксами та норманами.

У гордого пана Седрика Ротервудського не зникає надія скинути норманське ярмо і відродити колишню могутність саксів, поставивши на чолі визвольного руху нащадка королівського роду Ательстана Конінгсбургського. Однак тупуватий і неповороткий сер Ательстан у багатьох викликає недовіру. Седрик мріє одружити Ательстана зі своєю вихованицею, леді Ровеною, останньою представницею роду короля Альфреда. Коли цим планам заважає любов леді Ровени до його сина, Вілфреда Айвенго, впертий пан, недаремно названий за свою відданість справжнім Саксом, виганяє сина з рідного дому і позбавляє його спадщини.

Айвенго в одязі пілігрима таємно повертається з хрестового походу додому. Недалеко від батькового замку його наздоганяє загін командира ордену тамплієрів Бріана де Буа-Гільбера, який їде на лицарський турнір в Ашбі де ля Зуш. Заставши в дорозі негоду, він вирішує просити в Седрика переночувати. Гостинний дім благородного пана відкритий для всіх, навіть для єврея Ісаака з Йорку, який приєднується до гостей вже під час трапези. Буа-Гільбер, що також побував в Палестині, хвалиться за столом своїми подвигами в ім'я Гробу Господнього. Пілігрим захищає честь Річарда і його хоробрих воїнів і від імені Айвенго, який вже раз переміг храмовника на поєдинку, приймає виклик на бій. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Ісааку непомітно покинути дім Седрика — він почув, як Буа-Гільбер віддавав слугам наказ схопити єврея, тільки як подальше від'їдуть від замку. Проникливий Ісаак, побачивши під одягом пілігрима шпори, в подяку дає йому записку до родича-купця з проханням дати пілігриму обладунки та бойового коня.

Турнір при Ашбі зібрав все англійське лицарство, та ще й сам принц Джон був суддею. Лицарі-організатори турніру, зокрема й Бріан де Буа-Гільбер, з впевненістю отримували одну перемогу за іншою. Але коли здавалося, ніхто більше не насмілиться виступити проти них і хід турніру вирішений, на арені з'явився новий учасник з девізом «Позбавлений Спадщини» на щиті, який безстрашно викликав на смертельний бій самого храмовника. Декілька разів сходяться супротивники та списи їх розлітаються уламками. Всі симпатії глядачів на боці відважного незнайомця — і його супроводжує удача: Буа-Гільбер падає з коня, і поєдинок визнають закінченим. Тоді лицар «Позбавлений Спадщини» б'ється по черзі з усіма зачинателями турніру і рішуче бере над ними верх. Як переможець він повинен вибрати королеву любові та краси, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.

роберт бернс - «горной маргаритке, которую я примял своим плугом»

о скромный, маленький цветок,

твой час последний недалек.

сметет твой тонкий стебелек

мой тяжкий плуг.

перепахать я должен в срок

зеленый луг.

не жаворонок полевой -

сосед, земляк, приятель твой -

пригнет твой стебель над травой,

готовясь в путь

и первой утренней росой

обрызгав грудь.

ты вырос между горных скал

и был и мал,

чуть над землей приподымал

свой огонек,

но храбро с ветром воевал

твой стебелек.

в садах ограда и кусты

хранят высокие цветы.

а ты рожден средь нищеты

суровых гор.

но как собой украсил ты

нагой простор!

одетый в будничный наряд,

ты к солнцу обращал свой взгляд.

его теплу и свету рад,

глядел на юг,

не думая, что разорят

твой мирный луг.

так девушка во цвете лет

глядит доверчиво на свет

и всем живущим шлет ,

в глуши таясь,

пока ее, как этот цвет,

не втопчут в грязь.

так и бесхитростный певец,

страстей неопытный пловец,

не знает низменных сердец -

подводных скал -

и там находит свой конец,

где счастья ждал.

такая участь многих

кого томит гордыни гнет,

кто изнурен ярмом забот, -

тем свет не мил.

и человек на дно идет

лишенный сил.

и ты, виновник этих строк,

держись, - конец твой недалек.

тебя настигнет грозный рок -

нужда, недуг, -

как на весенний стебелек

наехал плуг.

когда онегин встает рядом с ленским, особенно резко сознается, как он душевно испепелен, как много сгорело в нем чистого, возвышенного, какою дорогою ценою оплатил он свое презрение к светской толпе и к окрестным помещикам. и тогда мы понимаем: онегин уже опустошен, а ленский еще нет. навсегда они останутся такими или нет, духовно возродится онегин или ленский перерастет его — это особый вопрос. на протяжении полутора веков много спорили о нем, и мы далее рассмотрим существо этих споров. сейчас пока ясно одно: герои романа — люди разные.