Краще нехай я умру, хай пагорб землі мене вкриє, 
Аніж почую твій зойк, як вестимуть тебе до полону!
«...Але мені соромно дуже  Перед троянцями й перед троянками в пишних убраннях, Те, що я тут боягузом вхилятися буду від січі. Та не велить мені й серце, бо звик вже я бути хоробрим, В перших рядах між троянськими лавами з ворогом битись, Батькові славу велику й собі здобувавши незмінно
Гектора,хоч і який він неситий в бою подолавши 
В відповідь Гектор великий промовий їй, шоломосяйний 
Псам, я благаю ,не кидай мене під човнами ахеїв 
Смертю конаючи, ГеКТОР ОДРІК ЙОМУ , ШОЛОМОСЯЙНИЙ 
Слави сягли ми великої - Гектор поліг богосвітлий
Объяснение:
Популярные вопросы