Литература(предложений 6-10) даю

1) что такого необычного в доме фервонии заметил слуга?

2) на вопросы слуги как отвечает фервония? почему он ничего не понимает в объяснениях дочери древолаза?

3) в тексте найди эпизоды, где проявляется ум фервонии и его верность.

4) в её характере автор в первую очередь какое качество выделяет?

5) в трудные минуты к кому обращается фервония?

6)какие черты характера у героини вы находите интересными и привлекательными?

7) почему происходят чудеса после её смерти?  

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

про что именно делаешь?

если про его жизнь, то можно назвать  «фрагменты из жизни блока».

если про его произведения, то  «неповторимое творчество блока».

1)

любезный именинник,о пущин дорогой! прибрел к тебе пустынникс открытою душой; с пришельцем обнимися —но доброго певцавстречать не суетисяс парадного крыльца.он гость без этикета,не требует лукавой суеты; прими ж его лобзаньяи чистые желаньясердечной простоты! устрой гостям пирушку; на столик вощанойпоставь пивную кружкуи кубок пуншевой.старинный собутыльник! забудемся на час,пускай ума светильникпогаснет ныне в нас; пускай старик крылатыйлетит на почтовых: нам дорог миг утратыв забавах лишь одних!

в спокойствии златомтечет твой век беспечный,проходит день за днем; и ты в беседе граций,не зная черных бед,живешь, как жил гораций,хотя и не поэт.под кровом небогатымты вовсе не знакомс зловещим гипократом,с нахмуренным попом; не видишь у порогутолпящихся забот; нашли к тебе дорогувеселость и эрот; ты любишь звон стаканови трубки дым густой,и демон метромановне властвует тобой.ты счастлив в этой доле.скажи, чего же болемне другу пожелать? придется

дай бог, чтоб я, с друзьямивстречая сотый май,покрытый сединами,сказал тебе стихами: вот кубок; наливай! веселье! будь до гробасопутник верный наш.и пусть умрем мы обапри стуке полных чаш!

2)  во глубине сибирских руд          храните гордое терпенье,          не пропадет ваш скорбный труд          и дум высокое стремленье.                    несчастью верная сестра,          надежда в мрачном подземелье          разбудит бодрость и веселье,          придет желанная пора:                     любовь и дружество до вас          дойдут сквозь мрачные затворы,          как в ваши каторжные норы          доходит мой свободный глас.                    оковы тяжкие падут,          темницы рухнут - и свобода          вас примет радостно у входа,          и братья меч вам отдадут.