Аналіз пєси Носороги Тема Ідея краткий сюжет
Ежен Йонеско

Символічний сенс сюжету драми Е. Йонеско "Носороги"

Драма Е. Йонеско "Носороги" — одна з найцікавіших п'єс не тільки свого часу. Написана 1959 року, вона відобразила суттєві особливості розвитку людського суспільства (поза межами часу Справді, у "Носорогах" розігрується драма самотності особистості, індивідуальної свідомості у зіткненні зі суспільним механізмом. Йонеско стверджує, що ідея має ціну і сенс, доки вона не полонила свідомість багатьох, бо тоді вона стає ідеологією. А це вже небезпечно.

Йонеско застосовує своєрідну форму, змальовуючу гротескну картину перетворення людей на носорогів. Абсурдність подій, зображених драматургом, підкреслює гостроту думки автора, який виступає проти знеособлювання, позбавлення індивідуальності. Зважаючи на час написання п'єси, зрозуміло, як хвилює Йонеско проблема наступаючого, войовничого тоталітаризму. Муссоліні, Сталін чи Мао — завжди десь знайдеться ідол, якого обожествляють, якому поклоняється натовп. Але саме ідол, бо звертається до натовпу, а не до людини. Бог сприймається індивідуально і робить нас особисто відповідальними за все, що робимо, отже — неповторними. А Сатана знеособлює, робить натовпом. Таким чином від подій свого часу Йонеско робить крок до узагальнення загальноетичного характеру. Крізь видимий абсурд подій, описаних у "Носорогах чують важливі філософські ідеї: сенсу буття, здатності людини протистояти злу, зберігати себе як особистість. Ідея протистояння злу показана через опір п'янички й нечепури Беранже загальному омасовленню. Чому саме йому, а не вишуканому правильному Жану, який знає, як жити, це вдається? Адже, на перший погляд, Жан — це уособлення всіх чеснот, уособлення респектабельності і громадського визнання. Проте все це б бути як всі, мати повагу суспільства, живучи за правилами. Він не визнає інших людей і думок, і ця нетерпимість не дає йому бачити інших, відчувати ще когось. Толерантне ставлення до чужих ідеалів, смаків, віросповідання, нації — свідчення високої культури, миролюбності. Саме цими рисами наділений Беранже. Для нього зовнішній успіх, до якого прагне Жан, несуттєвий. Але це й дає йому свободу самому вирішувати, що є зло, і самому боротися: "Я остання людина і буду нею до самого кінця! Я не здамся!"

Объяснение:

швабрин — офицер, перебежавший на сторону пугачева. его образ в повести однозначно отрицательный. по мнению гринева, любой офицер, нарушивший присягу и дворянский долг, — преступник и злодей. пушкин подчеркивает, что швабрин — богатый дворянин, блестящий гвардейский офицер («выписанный из гвардии за поединок»), каких много. он « не глуп», но «образован весьма поверхностно», у него есть светский лоск, но он чрезвычайно и привык к тому, что все его желания исполняются. если на пути его прихотей возникают препятствия, он способен легко пойти на обман, клевету. швабрин — завистливый, мстительный, трусливый и одновременно наглый. он эгоист, беспринципный карьерист, бесчестный и коварный. нравственное безобразие его отражается и на его «отменно некрасивом» лице.