Поясни, як у минулому перетнулися дороги членів родини Софійки і Вадима Кулаківського. русалонька із 7 В​

(Скорочено)

Розділи 1—10

Софійка, учениця 7-В класу, безнадійно закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського. Через нерозділене кохання вона порівнює себе з Русалонькою з однойменної казки Г. К. Андерсена. Від нього вона дізналася, що він живе з бабусею і що рід Кулаківських проклятий. Щоб завоювати його прихильність, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.

Тітка Сніжана мала вийти заміж. Софійка знайшла фото тітки з нареченим, на якому побачила здалеку постать незнайомого маленького хлопчика. Тримаючи в руках світлину, вона випадково залізла у велику стару шафу. Зі скрипом, що нагадував слово „коралі”, двері зачинилися, і Софійка опинилася саме в тому місці і в той час, коли закохані фотографувалися. Вона здогадалася, що шафа має чарівні властивості. Щоб повернутися в реальний час, дівчинка сказала слово „коралі” навпаки — „іларок” — і повернулася додому. Трохи згодом Софійка і Сніжана дізналися, що маленький хлопчик на фотографії — син Сніжаниного нареченого, який їй колись збрехав, що ніколи не був одружений і дітей не має.

Щоб побачитися з Вадимом, Софійка зайшла до нього додому. Поки його не було, бабуся показала дівчинці фотографію чоловіка з роду Кулахівських, від якого й почалося прокляття роду. Випадково Софійка цю світлину забрала додому.

Софійка загубила родове коралове намисто. Його знайти допоміг їй Софійчин ровесник Сашко, учень сусідньої школи. Він завжди намагався бути їй у пригоді в усьому. Завдяки Сашкові дівчинка довідалася, що корали вкрав Вадим Кулаківський, але він пояснив свої дії прокляттям, що тяжіє над ним. Намагаючись з'ясувати причини вчинків Вадима, Софійка зі старою фотографією в руках знову потрапляє в минуле до Гордія Кулаківського, Вадимового діда.

Объяснение: надеюсь я так панела...

андрей соколов - главный герой рассказа "судьба человека". пережить все то, что пережил он, может не каждый. мне он показался человеком необычной выдержки и силы. надо иметь незаурядную стойкость и желание жить, чтобы выстоять против судьбы, которая так упорно испытывала андрея соколова. в произведении говорится: "не только во сне плачут пожилые мужчины, поседев за годы войны, плачут они и наяву.тут главное уметь вовремя отвернуться, чтобы не ранить сердца ребёнка, чтобы он не увидел, как бежит по твоей щеке жгучая и скупая мужская слеза." именно этими словами можно охарактеризовать андрея соколова как солдата и человека.он умел собрать волю в кулак и держаться, сколько хватит сил, он умел держать всё внутри и не показывать слабостей. андрей соколов - настоящий советский солдат.