У чому найвища мить щастя для Фауста?.
Мастер і Маргарита произведение.

Мабуть, саме тому сенс життя Фауст знайшов у праці, боротьбі і постійних шуканнях. Таким було усе його життя. Воно приносило йому довгі роки подолання різних труднощів і лише коротенькі періоди щастя. До своїх перемог і досягнень Фауст йшов, охоплений постійною незадоволеністю і сумнівами. Але наприкінці свого шляху і пошуків герой бачить, що це все було не марно. Він вірить у кінцеве здійснення свого задуму, нехай він і незавершений. Трагічно те, що сенс життя і вищу мудрість Фауст знаходить лише перед смертю. Фауст чує стукіт лопат і впевнений, що це ведеться робота за наміченими ним планами. Насправді це підвладні Мефістофелю фантастичні істоти риють йому могилу.

Та якщо весь шлях Фауста й був трагічним, це не означає, що його життя було безплідним і порожнім. Автору трагедії було чужим уявлення про щастя як про матеріальні блага, затишок і благополуччя, які достаються ціною відмови від благородних ідеалів. Не бажав собі такого щастя і Фауст. Він страждав і мучився, але життя його було повноцінними і вимагало від нього напруження усіх душевних сил, які він віддавав праці заради інших, служінню красі, коханню і науці.

У побуті трагедію розуміють як непоправне лихо і щось жахливе. У мистецтві трагедія означає дещо інше. Літературна трагедія, така як «Фауст» Гете, зображує значні події, які мають глибокий сенс для всіх людей.)

Объяснение:

ответ:кохання

Объяснение:

хлестаков - наглый врун, привыкший жить на халяву! он представлялся всем богатым чиновником из питера, который часто устраивает . также он заигрывал с женой и дочерью городничего, хотел женить на себя дочь городничего. на другие вопросы ответить не могу, не помню я.

состоит из 15 строф ( всего 30 строк)

размер: четырехстопный дактиль

стопа: трехсложная с ударением на первый слог

строфы:   все в 2 строки. двустишие

отчаянием и безысходностью пронизан образ-пейзаж в стихотворении "несжатая полоса". осиротевшая земля тщетно ждет своего хозяина, который сломлен непосильным изнурительным трудом.

н.а.некрасов наделяет природу человеческими чувствами и переживаниями.

добивается он такого ощущения использованием эпитетов («грустную думу», «печальный ответ», «сердце больное», «заунывную песню»); и олицетворений («лес обнажился», «шепчут колосья», «руки высохли в щепку»).

шепот созревших колосьев, которые некому убирать, рассказывает печальную повесть о судьбе крестьянина, погубленного невыносимыми условиями жизни. безнадежно больной пахарь так и не появляется в стихотворении, но кажется, что слышишь его заунывную песню, видишь, как он задумчиво шагает по полосе, налегая на соху.