Твір про поєднання уявного й реального у творі чорнильне серце

«Чорнильне сердце» аналіз Автор – Корнелія Функе Рік написання – 2003 Жанр – роман В повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом. Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання. Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії. Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.

У романі «Чорнильне серце» розповідається про палітурника й книголюба Мольтімера Фольчарта (для родичів Мо) та його дочку, дванадцятирічну Меггі. Через виняткові здібності батька з ними трапилися надзвичайні пригоди. Давно, коли Меггі була ще маленькою, Мо читав своїй дружині Терезі одну цікаву книжку так виразно, що її персонажі раптом ожили в реальному світі. А сама Тереза разом із двома її кішками дивним потрапила в середньовічний книжковий світ. Через 10 років після тих подій біля будинку Мо та Меггі з’явився незнайомець, якого батько називав «Вогнеруким». Той незнайомець попередив про небезпеку: інший книжковий персонаж, оживлений за до читання — Капрікорн і його банда намагаються заволодіти останнім примірником книжки, щоб оживити страшну істоту — Тінь і назавжди залишитися на Землі. Незважаючи на всі спроби Мо та його родини втекти й сховати книжку, ворогам удається їх схопити. Однак виявляється, що Меггі успадкувала магічний дар батька. За до мистецтва слова, яке здатне творити дива, їй удалося перегорнути сторінку, завдяки чому Капрікорна та його поплічників було «зачитано» назад у книжку, а матір повернено додому. Герої роману переживають багато пригод. Події розвиваються стрімко й непередбачувано, але любов до книжок і творча уява допомагають Меггі, Мо й Елінор подолати всі небезпеки.

прилагательное: олений

у меня стихотворение родина.

лермоньтов никогда не подражает и никогда не выдумывает,а пишет о том,что его действительно волнует.вот таким волнующим стихотворением я считаю "родина".первая строка "люблю отчизну я,но странноую любовью! "ясно даёт понять,что нужно любить частичку своего края,своей родины.всегда милей та сторона ,где ты родился.даже в самых горячих схватках родной уголок оставался заветным.всё богатство мира не может заменить начало своеё родины,и где бы ни был человек это остаётся с ним.каждая строчка поэта прожитый день его реальности.поэт описал многообразие природы,етм самым передал подлинное своё чуство.любовь к отечеству здесь истинно свято и разумно.идея стихотворения отразилась и в его композиции. в стихотворении меньше метафор,но больше красочных эпитетов.стих читается плавно и непринуждённо.поэт тянется душой к крестьянской россии ,наблюдая за жизнью простых людей.здесь он видел рабскую покорность,его смирение.он переживал за свой народ,хотел видеть его счастливым.сердце его разрывалось от одной  мысли ,что несломленна воля народа.и в горестях и радостях народ любит свою отчизну.каждая строчка поэта раскрывает смысл любви к отчизне.здесь всё отражено подробно и трепетно.поэт выделил истоки проблемы,волновавшие последующее поколение лириков.

  любить и дорожить своей призвание каждого человека.