1.Як маленький принц боровся з баобабами?
2.Яку вдачу мала квітка, вирощена маленьким принцом?
​

начал писать в 1823 году, в 24 года, закончил в 1831 году, в 32 года

про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони  сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.

эта пословица о том, что радость не должна быть бесконечной, нельзя веселиться и думать только о себе, а в беде нужно всегда надеяться и верить в лучшее, никогда не вешать нос, ну и конечно же не унывать.

1. звери строили себе дом. заяц позвал всех и сказал: - я сложил из кирпича стенку. здесь будет окно, но надо сверху положить эту тяжёлую бетонную плиту, ! = хи! - сказала лиса. - какие вы все слабые. да я одна легко её подниму! ~ ладно, - сказали звери и пошли готовить ужин. но лиса не смогла поднять плиту. она только сдвинула плиту и пита прищемила ей шёрстку на хвостике и лиса не могла уйти. лиса не стала звать на - ей было стыдно. звери уже сидели за ужином, а лиса так и осталась. 2. - друзья! - сказал волк. - а где же лиса? и звери бросив ужинать пошли искать лису. они увидели ,что она не может сдвинуться с места, освободили её от плиты. дальше лиса опять о чём-нибудь пару раз хвастается, и наконец просит прощения у зверей. дом достроен и все стали жить счастливо. : )