в одной маленькой стране жила роза. её тоненький, но длинный стебель колыхался даже при самом слабом ветре. она еле-еле удерживала свой бутон на стебельке.
однажды ранним летним утром, соседи принесли кактус. большой зеленый кактус стоял у них на подоконнике. каждый день кактус завораживал розу. однажды его поставили к розе. роза обняла кактус и они сидели до заката солнца.
Ответ дал: Гость
чого людині треба навчитися у природи? досить цікаве у роки технологічного процесу людство стало нехтувати її добродою. воно винищує флору та фауну, використовує її ресурси до неможливості їх відновлення. а насправді треба небагато. треба лише припинити цю гонитву за наживою, припинити наповнювати свої гаманці.
природа неодноразово показувала свою могутність перед людством. ми не в змозі протистояти стихії. повені, землетруси, вулканічні виверження, цунамі, тайфуни. чи не є це "актом правосуддя"? чи не є це своєрідним сигналом до людства: "зупини цей шлях знищення! " варто пам*ятати, що природа може існувати без людини, та людина без природи - ні.
і коли ми врешті-решт подорослішаємо? коли ми припинемо оцей деструкнивний шлях розвитку? адже після нас прийдуть інші - наші нащадки, онуки, правнуки, сини та дочки? чи досить буде у вас сміливості подивитись їм у вічі та промовити такі слова: "пробачте нас за ваше майбтнє"
Популярные вопросы