про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.
Популярные вопросы