про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.
Ответ дал: Гость
как страшно поэтом быть
и, зная уже бессмертно,что время не протопить,хоть тяга его безмерна, –к глазам подносить ладонь,тайком подводить итоги,подбрасывая в огоньпейзажи и диалоги,шумящие дерева,кресты и церквей убранства; как хворост или дрова –мосты и куски пространства; медлительною рукойс начала и с середины –с провидческою строкоймагические картины.и быстро шептать христупро мёртвые чьи-то души.и знать, что уже растутна стенах глаза и уши.и в ужасе подбегатьк печурке. и нос холодныйпочти что в неё совать,и в позе сидеть свободной.и видеть, томясь огнём(о только не дописать как ночью горят и днём,дымясь вороньём, усадьбы.и, вечный сжигая труд,в слепой созерцать отваге,как белые буквы мрутна чёрных витках бумаги.
Ответ дал: Гость
нпиши книгу которая тебе больше понравилось у каждого своё мнение
Популярные вопросы