Сенкан про Леонід Глібова​

еонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш «Сон». У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з’являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й. Півень», які були надруковані аж у 1853 році.

У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі. Однак нещасливий випадок змусив Глібова перервати навчання: його

батько, переїжджаючи через Дніпро, провалився під лід, застудився й раптово помер. Невдовзі померла й мати. Закінчив ліцей Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем у 1855р.

Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському, училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, згодом переїхав до Чернігова, де дістав посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.

З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глі-бов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову.

роберт бернс - «горной маргаритке, которую я примял своим плугом»

о скромный, маленький цветок,

твой час последний недалек.

сметет твой тонкий стебелек

мой тяжкий плуг.

перепахать я должен в срок

зеленый луг.

не жаворонок полевой -

сосед, земляк, приятель твой -

пригнет твой стебель над травой,

готовясь в путь

и первой утренней росой

обрызгав грудь.

ты вырос между горных скал

и был и мал,

чуть над землей приподымал

свой огонек,

но храбро с ветром воевал

твой стебелек.

в садах ограда и кусты

хранят высокие цветы.

а ты рожден средь нищеты

суровых гор.

но как собой украсил ты

нагой простор!

одетый в будничный наряд,

ты к солнцу обращал свой взгляд.

его теплу и свету рад,

глядел на юг,

не думая, что разорят

твой мирный луг.

так девушка во цвете лет

глядит доверчиво на свет

и всем живущим шлет ,

в глуши таясь,

пока ее, как этот цвет,

не втопчут в грязь.

так и бесхитростный певец,

страстей неопытный пловец,

не знает низменных сердец -

подводных скал -

и там находит свой конец,

где счастья ждал.

такая участь многих

кого томит гордыни гнет,

кто изнурен ярмом забот, -

тем свет не мил.

и человек на дно идет

лишенный сил.

и ты, виновник этих строк,

держись, - конец твой недалек.

тебя настигнет грозный рок -

нужда, недуг, -

как на весенний стебелек

наехал плуг.