В чем проявляется несовместимость теории Раскольникова с живой жизнью, с натурой самого героя? Почему в свей внутренней речи Раскольников прибегает к табуированным словам и выражениям ("все это", "после того", "делать пробу")? какой эмоциональный отклик вызывает само описание "идеологического" убийства старухи-процентщицы и Лизаветы

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

иван-царевич скорее всего, это сын, как минимум, министра. не совсем умный, как в сказке, но удачливый и имеет, соответственно, больше возможностей для удачных сделок. в жены выбирает, естественно, своего круга или престижней. в будущем обеспечен только влияниями отца-царя, так как его цель женитьба - осуществится максимально. ну и в таком

главную героиню этого произведения звали ассоль.

"барин до того одичал, что"с головы до ног оброс волосами, ногти сделались, как железные, он утратил даже способность произносить членораздельные звуки. но хвоста ещё не приобрёл". нарушилась жизнь без крестьян и в самом уезде: "податей никто не вносит, вино в кабаках никто не пьёт"."нормальная"жизнь наступает в уезде только тогда, когда в него возвращаются мужики. в образе этого одного помещика салтыков-щедрин показал жизнь всех господ в россии. и завершающие слова сказки обращены к каждому помещику: "раскладывает гранпасьянс, тоскует по прежней своей жизни в лесах, умывается лишь по принуждению и по временам мычит." и возможно потому что так называли главного героя.