Доведіть твердження :" Різниця між леді й квіткаркою полягає не в тому , як вона поводиться, а як до неї ставляться", проведіть паралелі із сучасністю.

как страшно поэтом быть

и, зная уже бессмертно,что время не протопить,хоть тяга его безмерна, –к глазам подносить ладонь,тайком подводить итоги,подбрасывая в огоньпейзажи и диалоги,шумящие дерева,кресты и церквей убранства; как хворост или дрова –мосты и куски пространства; медлительною рукойс начала и с середины –с провидческою строкоймагические картины.и быстро шептать христупро мёртвые чьи-то души.и знать, что уже растутна стенах глаза и уши.и в ужасе подбегатьк печурке. и нос холодныйпочти что в неё совать,и в позе сидеть свободной.и видеть, томясь огнём(о только не дописать как ночью горят и днём,дымясь вороньём, усадьбы.и, вечный сжигая труд,в слепой созерцать отваге,как белые буквы мрутна чёрных витках бумаги.

мцири хочет быть свободным как птица.природа-вот что ценно для мцири.соеденение с ней пробуждает тоску по родине но в тоже время предает сил.

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!

м.а.шолохов-это святая обязанность – любить страну, которая вспоила и вскормила нас, как родная мать.

родная земля-это самое дорогое, что есть у человека. в известном фильме «офицеры», один из героев – командир погранотряда, борющегося с басмачами, произносит фразу, ставшую легендарной: «есть такая профессия – защищать родину». и в самом деле, ведь солдат – это не просто человек с автоматом, а офицер – не просто человек, которому подчинены солдаты. чтобы стать солдатом, тем более офицером, нужно учиться, овладевать знаниями. но чтобы овладеть знаниями, нужно желание.  во все времена военная служба была делом чести, школой мужества и самоотверженности, а к профессии военного всегда относились с особым почетом и уважением. “военная выправка”, “офицерская честь”, “солдатская доблесть” – это далеко не полный список того, что привлекает молодых людей при выборе данной профессии. однако она не каждому по силам. для этой профессии важны целеустремленность, стойкость духа, умение бороться со всеми трудностями, так как профессия не из легких.