В чём царь Берендей видит Величие своего народа? Какие цитаты подтверждают мудрость царя? (4-5 предложений)

ответ: доброту и честность

Объяснение: в том что народ в царстве Берендея все честные и добрые , это все что видит Берендей в своих народах

. Весь рассказ описывал сам А.Н.Островский и это его пьеса

каким бы я хотела видеть свой город? чистым,с большым колличеством парков.чтоб было много детских прощядок.чтоб в городе было много растений,цветов,деревьев.люди бы их не ломали, а наоборот растили,поливали.

  но к сожелению это не так.у нас в  городе мало парков где можно гулять, много заброшенных зданий,где погибают люди в основном дети.маленьким нету места поиграть в песочнице где б не было шприцов и т.д.в подьездах много пьяных людей,и много окурков шприцов,летом ребёнок или даже взрослый может уколоться этим шприцом и заболеть тяжело.

  в наше время мало мест где можно было отдыхать с семьей,раньше были эти места но к большому сожелению они заброшенны. на стенах домов,магазинов много рисунков с некрасивыми словами,ведь когда люди приезжают в наш город отдыхать или просто посмотеть на архитектуру они видят эти некрасивые рисунки.

    вот таким я бы хотела видеть мой город,мой самый любимый город на земле.

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!