Почему Каратаев в плену делает всё не только для русских солдат, но и для французов, например, шьёт рубашку французу? (Война и мир).

смысл произведения в обращении автора к будущему поколению, он призывает к единению не только князей,но и всего народа,не поддаваться эгоизму и не гнаться за славой,не предавать и не строить козни друг другу. русь не должна быть раздроблена,иначе это к гибели всего государства-эта идея проявляется в золотом слове святослава. именно поэтому оно называется золотым,ведт это драгоценность всего произведения

сон школьного портфеля.

школьный порфель, расстегнутый, измазаный грязью, брошенный в угол, тяжело вздыхал и видел прекрасный сон. ему снилось, что его хозяин теперь-не этот неряшливый двоечник, который никогда не учит уроки, не собирает книги с вечера, и бросает свой портфель как попало, а хорошая чистенькая девочка с двумя косичками. она его любит. заботится о нем, собирает вечером книги и тетради, аккуратно складывает их в него, протирает каждый день свой любимый порфель чистой влажной и теплой губкой, аккуратно ставит на стульчик около письменного стола. эта новая хозяйка любит и бережет свой портфель, который к 1 сентября подарила ей любимая бабушка. а еще эта девочка кладет в порфель ароматные яблочки и душистые пирожки для школьного завтрака, и портфель наслаждается этими вкусными запахами.    но, это был всего лишь

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

в самом начале пьесы мы видим трех жителей города калинова: кулигина, шапкина и кудряша. из их разговора мы узнаем., что в городе живет самодур дикой, богатый купец и значительное лицо в городе, который ни с кем не считается и делает все, что хочет, не только в отношении себя, но и других: «ему везде место. боится он, что ль, он кого.» «уж такого – то ругателя, как у нас савел прокофьич, поискать еще. ни за что человека оборвет». из этого же разговора мы узнаем о богатой купчихе кабанихе, которая ни чем не лучше дикого, но отличается лишь тем, что тиранит у себя дома, а на людях этого не показывает: «хороша тоже и кабаниха.» «ну, да та хоть, по крайности, все под видом благочестия…»