нужна ваша У чому благородство думки автора твору, його моральний урок нужен ответ

"гранатовый браслет" рассказывает о настоящей любви, которая не ожидает ни малейшего ответа на свои чувства. житков даже не надеялся когда -либо встретиться тет-а-тет с женщиной, которую любил долгие годы. ему было достаточно знать, что она где-то рядом, видеть ее вдали. когда у него отняли и эту возможность, его жизнь стала бессмысленной. она потеряла любый планы на будущее, больше некого стало искать, ловить мимолетные взгляды, надеяться, что ее руки прикоснуться к тем вещам, которые и он держал в руках.

безответная любовь-трагична, но она единственная, которую нельзя заподозрить в выгоде.  

мою собаку зовут-джек. он живет у нас давно, уже 11 лет. мама с папой купили его на рынке.щенуов было много, но когда они увидели это рыжее, вислоухое "чудо" , то сразу влюбились в него. джек сначала озорничал: стягивал скатерть со стола и грыз обувь. но сейчас- это верная, сторожевая собака. я играю с ним. я люблю джека.

стоит обратить внимание на неоднозначность словосочетания "невольник чести" - с него часто начинают разговор о биографических подробностях гибели, тогда как в лермонтовском понимании, видимо, речь идёт не столько о светской чести, сколько о чести поэта, не способного изменить своей правде, своему данному свыше дару - слияние автора и героя крайне характерно для романтической поэтики.  употребление глаголов настоящего времени, обилие пунктуационных знаков, свидетельствующих об интонационной насыщенности, императивы по отношению к "толпе" - адресату лермонтова - особый - ораторский - стиль первой части, называемый ещё резко обличительным осмеянием. резкое синтаксическое членение стиха, склонность к антитезам, повторениям, параллелизмам и к стиховым "формулам" - всё это ораторское обличие лермонтовского стиля служит выражению напряжённых контрастов между сущим и должным. 

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!