про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.
Ответ дал: Гость
слон и моська, стрекоза и муравей
Ответ дал: Гость
ну я думаю,потому что она была замужем и не в ее принципах было предавать и бросать,татьяна была гордая и не смогла переступить через нее (свою гордость).
Ответ дал: Гость
мой новый друг.
однажды в одно прекрасное зимнее утро, я увидел как залетел к нам на воробушек. он сел к нам на карниз за окном и смотрел прямо на меня, поджав одну лапку, он немного дрожал и одно крыло у него свисало. я понял, что он был ранен. я быстро подбежал к окну, открыл его и взял воробушка на руки. воробушек даже не испугался и не вздрогнул, как будто сам хотел, чтоб я его взял. я занес его в дом и начал отогревать. воробушек совсем меня не боялся. мы с ним подружились и я его оставил у себя. я начал за ним ухаживать.каждый день кормил воробушка, поил. птица привыкла ко мне. воробушек узнавал меня когда я заходил в комнату, он радостно пищал и махал крыльями.
когда он поправился я его выпустил на волю. всякий раз птица летела обратно ко мне. но потом все таки улетел.он помнил меня. увидит на улице и садится ко мне на плечи.
вот так однажды я встретил верного друга у себя на .
Популярные вопросы