Написати експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію та розв'язку роману Альбера Камю "Чума"

Відповідь:

Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX століття. У кінці XIX -і- на початку XX ст. в мистецтві відбувається глобальний переворот, пов'язаний із пошуком нових форм зображення людини і світу. Спираючись на досягнення психологічної прози XIX століття, письменники все більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX століття займає показ психології героїв, спроба зобразити складність і плинність пси хічного процесу.

Витонченість психологічного аналізу притаманна творчій манері А. Камю. Роман «Чума» побудований на удаваній біді, що трапилася із мешканцями містечка Орана в Алжирі. Цей сюжет дає можливість автору створити багатоплановий твір. Але в романі є й абстрактний, символічний зміст, який дає можливість говорити про людське буття, а роман сприймати як притчу.

А. Камю поділяв ідеї екзистенціалізму, філософської течії, що виникла в XX століття Прихильники цього напряму центром своєї філософської системи роблять особистість. Поняття «буття» замінюються поняттям «екзистента» — існування окремої особистості. Матеріальний світ сприймається як загроза екзистенті, життя абсурдне. Людина самотня в світі, вона сама повинна робити свій вибір. Свобода — це не благо, а тяжкий тягар, який несе людина. Можна вибрати повне злиття з суспільством, а можна бути самим собою, вибрати розвиток своєї особистості і протиставити себе суспільству.

Психологію людини у ситуації вибору і досліджує А. Камю в романі «Чума». Чума постає як фатальна, абсурдна сила, перед обличчям якої люди роблять свій вибір гаючи за людьми, що змушені робити свій вибір, — боротися проти чуми чи сподіватися на її милість, лікар Ріє приходить до висновку, що є більше підстав захоплюватися людиною, ніж зневажати її.

Нові можливості розкрити психологію героя Камю знаходить у відсутності безпосередніх описів внутрішнього життя. Лікар Ріє — оповідач роману. Але про себе він говорить в третій особі, на перший план висуває вчинки героїв. Внутрішній світ розкривається через зовнішні прояви. Наприклад, епізод смерті від хвороби сина слідчого. Йому ввели вакцину, на яку покладали велику надію. Але хлопчик лише більше страждав і довше помирав. Після його смерті Ріє кидає в обличчя священику жорстокі слова зневіри в можливість вищої справедливості. Автор нічого не говорить про переживання свого героя, але його нестриманість свідчить про відчай.

Детальніше - на -

Пояснення:

на окраине леса стояла заброшенная избушка. и лет её было много-много. в этой избушке жил маленький паучёк.жил он один одинёшенек, люди его боялись, звери по углам разбегались, никто и не помнил как он появился в этом лесу.паучёк от скуки заплёл весь дом паутиной, и ему было грустно от того, что ему больше нечем было занятся.

и вот однажды он услышал, что в домик к нему кто- то тихонько стучится. паучёк выглянул на порог и увидел красивую девушку, которая дрожала как осиновый листик.

  - проходите милая барышня: - сказал паучёк, пропуская девушку в перёд.

к его удивлению, она не испугалась,а даже слегка улыбнулась.

- я буду вам , если вы дадите мне ночлег и немного еды: попросила гостья. платье на ней было изношено, ноги сильно оцарапанны, но  её сердце излучало огромное тепло. накормив гостью и фруктами, которые паучёк припас на зиму, гостья уснула.

  на утро проснувшись паучёк увидел, как его дом сияет чистотой, а из его паутины, девушка соткала себе новое платье. посмотрев на неё он увидел как она плачет горькими слезами.он подошёл к ней и смахнул маленькой лапкой её слёзы, девушка улыбнулась и тихонько поцеловала паучка. в этот момент, дом наполнился ярким светом и через  мгновение девушка увидела перед собой прекрасного принца.

  принц - паучёк рассказал ей, как однажды его заколдовал злой волшебник и что чары может развеять только настоящая любовь.

через время принц вернулся в свой замок, со своей гостьей, с девушкой которая его сильно полюбила. они сыграли большую свадьбу и стали жить поживать, да добра наживать.

если бы я была учителем, то сильно любила бы детей, ведь это самое главное в этой профессии. в каждого ребёнка учитель вкладывает частичку своей души.во всех делах он всегда с детьми, учит их труду, дает знания по предметам, выдумывает интересные формы урока, старается увлечь детей чем-то необычным, он вместе с ним и в походе, и на соревнованиях.я бы могла учить детей не быть равнодушными к людям, учила бы уважать и старшим, прививала бы любовь к природе. все эти качества закладываются в человеке с детства, следовательно, огромное значение имеет воспитание, которое дети получают в семье, в школе, в среде окружающих. я бы сделала так, чтобы каждый ребёнок сумел увидеть в себе то, во что он сам хочет верить, то, что ему пригодится в этом мире.с самого раннего детства у любого человека появляется интерес к работе. дети играют в школу, в продавцов и покупателей, мечтают стать лётчиками или космонавтами, певцами или актёрами, шьют одежду для кукол.профессия учителя – это не просто «зарабатывание» денежных средств, а это огромная ответственность за развитие в ученике интеллектуальных способностей, духовных и моральных ценностей.