Распредели словосочетания из стихотворения по столбикам сравнение из текста я стану человеком​

защитник ! в зное заводы, дома, вокзал.  пыль на крутом берегу.  голос отчизны ему сказал:   “город не сдай врагу! ”  верный присяге солдат,  он защищал сталинград.  гулко катился в кровавой мгле  сотой атаки вал,  злой и , по грудь в земле,  насмерть солдат стоял.  знал он, что нет дороги назад –  он защищал сталинград.  сто пикировщиков выли над ним  в небе, как огненный змей,  он не покинул окопа, храним  верностью своей.  меж обгорелых черных громад  он защищал сталинград.  танк на него надвигался, рыча.  мукой и смертью грозил.  он, затаившись в канаве, сплеча  танки гранатой разил.  пулю – за пулю. снаряд – за снаряд.  он защищал сталинград.  смерть подступала к нему в упор.  сталью хлестала тьма.  артиллерист, пехотинец, сапер –  он не сошел с ума.  что ему пламя геенны,   он защищал сталинград.  просто солдат, лейтенант, генерал –  рос он в страде боевой.  там, где в огне умирает металл,  он проходил живой.  сто изнурительных дней подряд  он защищал сталинград.  время придет – рассеется дым.  смолкнет военный гром.  шапку снимая при встрече с ним,  скажет народ о нем:   - это железный солдат,  он защищал сталинград.

ну тогда волгоград называли сталинград (от слова сталин)

в первом монологе о сальери говорится,о том что он посвитил себя музыке,искусству,бросил писать,творить музыку,добился тут говорится о том что у него был порок один зависть." ныне-сам-скажу-я нынезавистник. я завидую; глубоко,мучительно завидую.-о небо! "а завидовал он особенно моцарту, о его он не решался,но когда он сыграл свое произведение реквием,то сальери окончательно решил его отравил.

как за ним все бегают, деньги в долг, принимают за другого, то есть за чиновника. но самое смешное для него в том, что он ухлестывает за женой губернатора.

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!