выпишите выразительные средства из басни "любопытный" (типо олицетворение и т. д.)

приятель дорогой, здорово! где ты был? » —
«в кунсткамере, мой друг! часа там три ходил;
всё видел, высмотрел; от удивленья,
поверишь ли, не станет ни уменья
пересказать тебе, ни сил.
уж подлинно, что там чудес палата!
куда на выдумки природа таровата!
каких зверей, каких там птиц я не видал!
какие бабочки, букашки,
козявки, мушки, таракашки!
одни, как изумруд, другие, как коралл!
какие крохотны коровки!
есть, право, менее булавочной головки! » —
«а видел ли слона? каков собой на взгляд!
я чай, подумал ты, что гору встретил? » —
«да разве там он? » — «там».— «ну, братец, виноват:
слона-то я и не приметил».​

-отец  белого  клыка  — волк,  мать, кичи, — наполовину волчица,  наполовину собака.

-в первые дни после рождения волчат одноглазый не раз наведывался к индейскому поселку и обкрадывал заячьи силки, но как только снег растаял и реки вскрылись, индейцы ушли дальше, и этот источник пищи иссяк. 

-на севере часто приходится голодать, это и погубило  его  сестер  и  братьев

-  отец,  одноглазый  волк, вскоре  погибает  в неравной схватке с рысью.  волчонок и мать остаются вдвоем.

-он  вышел  из  пещеры  и побежал к ручью напиться.

-но после схватки  с  рысью  бои  прекратились.  белому  клыку  уже не с кем  было драться – никто не мог выпустить на него достойного противника

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!

моя улюблена квітка це троянда. роза буває різних кольорів і розмірів. найпоширеніші кольори троянд це червоний і білий, ноєсть ще і блакитні, жовті, рожеві і навіть чорні троянди.

это можно понять так, гражданин должен почитать обычие, соблюдать законы,а писателем  ты не обязан быть