Какова синтаксическая особенность стихотворение а. а.фет
ивы и березы,
эти капли- эти слезы,

"изумруд"

1) прекрасная лощадь изумруд. дежурный конюх.

2) кобылка щеголиха.

3) борьба между двумя лощадьми.

4) хороший старик - назр.

5) корм-как напоминание.

6) красная заря над землей. низкий ароматный луг.

7) изумруд на иподроме

8) проминка лошадей.

9) изумруд - полная рысь.

10) два жеребца(врага) встретились лишь вдовоем на иподроме.

11) изумруд дома

12) воспоминания о бегах

13) овес, отравивший изумруда.

14) все исчезло, навсегда..

скука, которая царит в доме фамусовых, прежде всего отражается на молодом трепетном сердце девушки. душа юной и красивой софьи наполнена романтическим ожиданием любви, она, как и все девушки в ее годы, хочет быть любимой и любить самой. разгадав потайные стремления софьи, молчалин оказывается рядом, он живет в доме. молодой человек недурной наружности, в меру образованный, живо входит в роль влюбленного и очарованного. комплименты,ухаживания, постоянное присутствие молчалина рядом делают свое дело.

героине, конечно, тяжелее всего в конце. она понимает,что все это время вела игру. игру, но с настоящими чувствами. софья прозревает и понимает, что собственный дом полон обманов и интриг. именно в этот момент все предыдущие слова чацкого начинают казаться ей справедливыми. быть может, в будущем наша героиня выйдет замуж и будет счастливо жить, ни в чем не нуждаясь. но эта душевная драма навсегда тяжелым отпечатком юности в ее сердце.

комедия грибоедова до сих пор овеяна дыханием жизни, зовущей людей вперед, в будущее, и отметающей со своего пути все старое, отживающее. народ будет всегда любить и ценить великую комедию. сейчас более чем когда-либо убедительно звучат слова, написанные на могиле а. с. грибоедова: "ум и дела твои бессмертны".в этом и заключается её драма.

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!

я считаю, что у счастья не бывает завтра. счастье - оно и звучит как "сейчастье". счастье - это то, что можно измерить только в секундах. счастья в будущем не бывает. оно есть только сейчас и больше никогда. его нельзя спланировать, отложить или скопить. его можно только чувствовать.