вітер — символ духу, дихання всесвіту; невловимості, неусвідомленості; швидкості; якоїсь звістки (як правило, однієї); шкоди, руйнації і водночас оновлення. в. — конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови повітря (інші — земля, вода, вогонь). у багатьох міфологіях йому приписують величезну міць руйнівного характеру. у давніх греків богом вважався еол, що мешкав на острові еолія у печері, де він стримував вітри. починаючи з гомера, образ еола набирає поетичного характеру, що знаходить відображення в європейській літературі: сам еол стає символом вітру. особливе значення мають вітри борей та зефір (у римській міфології — аквілон та фавоній), які часто вживаються у поетичній мові. у давньоіндійській міфології бог вітру ваю — життєве дихання — виник із дихання пуруши — першо-людин, з якої утворено елементи космосу та вселенської душі. у старому заповіті дихання яхве пов'язано з безперервним створенням світу. божественний подих надає людині незвичайних якостей — надзвичайної сили, яснобачення, дару пророцтва. в українському фольклорі і в поезії широко використовується народна символіка, пов'язана з вітром.
объяснение:
Спасибо
Ответ дал: Гость
да можно просто взять двух разных людей рассказать отом что они делают какие дела хорошие или плохие сделать вывод о них и сказка готова
Популярные вопросы