Викторина 7-10 вопросов о "повесть о горе и злочастии"

з самого раннього дитинства нас вчили шанувати старих людей,батьків. адже вони дали нам життя,ростили нас,виховували. діти завжди беруть приклад зі своїх батьків..я вважаю,як ми будемо ставитися до представників старшого покоління, так і наші діти будуть ставитися  до нас. тож своє спокійне життя у старості людина забезпечує ще замолоду. тому шанувати батьків-святий обов`язок кожного.

природа - о как она душевна. все живые существа, связаны с природой. ведь именно ей мы дышим этим воздухом, мы живём на этой планете. некоторые люди, мидецируя, напрочь сливаються с природой, могут услышать далёкое пение птиц, и прочее. я бы тоже так хотела, но увы я не умею мидецировать. я завидую людям, которые умеют это делать, ведь, наверняка им так приятно сливаться душою с природой. так приятно слышать ласковые голоса птиц, чувствовать как росток прорываеться сквозь . 

вложив рассказ об печорина в уста «старого кавказца» максима максимыча, лермонтов оттенил трагическую опустошенность души печорина и вместе с тем противопоставил ему цельный характер человека, способного на понимание и сочувствие к окружающим.

я вважаю, що не можливо виправдати коханням зраду. можна віддати своє життя, але чи можна щоб інші розраховувалися за те, що ти бажаєш володіти жінкою? коли б він вивів її з облоги, можливо, навіть її близьких, але ж не віддати на погибель брата, батька та стільки співвітчизників!  

  не думаю, що можливо залишитися людиною і спати спокійно в обіймах жінки, за яку так розрахувалися. все одне прокляне життя, коли трохи розійдеться марево пристрасті. тому вчинок тараса, мені здається , меньш жахливим. це як дати спокій людині приреченній на страшні страждання.

  любов ніколи не виправдає жертовності інших через твоє бажання. любов сама загине поряд, чим залишиться жити на довгі роки. любов - це настільки велике почуття, що поряд з   нікчемністю та зрадою не може існувати.