Краткий анализ стихотворения выпьем, папа, за твою победу

більша частина людей гадає, що якщо є гроші, то не потрібно нічого,але вони помиляються.особливо так думають дорочлі люди в яких немає родини. сім'я- це все. коли в цих людей зявляється рордина, то в багатьох думка змінюється. з грошима погратися та й все. гроші не подадуть тобі в старості склянку води, не будуть про тебе піклуватися, вони лежатимуть і все.  а щастя- це діти, а хто їх обмінює на гроші то й сам себе карає. для кого заробляти гроші для себе вистачить 1 тисячі в місяць,а коли в тебе родина в тебе є  ціль в житті.

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

плюшкин степан – последний «продавец» мертвых душ. это герой олицетворяет полное омертвение человеческой души. в образе п. автор показывает гибель яркой и сильной личности, поглощенной страстью скупости.         описание имения п. («не в бога богатеет») изображает запустение и «захламление» души героя. въезд полуразрушен, всюду особенная ветхость, крыши как решето, окна заткнуты тряпьем. здесь все безжизненно – даже две церкви, которые должны являться душой усадьбы.         имение п. словно распадается на детали и фрагменты; даже дом – местами в один этаж, местами в два. это говорит о распаде сознания хозяина, который забыл о главном и сосредоточился на третьестепенном. он давно уже не знает, что творится у него в хозяйстве, зато строго следит за уровнем наливки у него в графинчике.         портрет п. (то ли баба, то ли мужик; длинный подбородок, закрытый платком, чтобы не заплевать; маленькие, еще не потухшие глазки, бегающие как мыши; засаленный халат; тряпка на шее вместо платка) говорит о полном «выпадении» героя из образа богатого помещика да и из жизни вообще.         п. имеет, единственный из всех помещиков, довольно подробную биографию. до смерти жены п. был рачительным и богатым хозяином. он трепетно воспитывал своих детей. но со смертью любимой жены что-то надломилось в нем: он стал подозрительнее и скупее. после неприятностей с детьми (сын проигрался в карты, старшая дочь сбежала, а младшая умерла) душа п. окончательно ожесточилась – «волчий голод скупости овладел им». но, как ни странно, жадность не до последнего предела овладела сердцем героя. продав чичикову мертвые души, п. размышляет, кто бы мог ему оформить купчую в городе. он вспоминает, что председатель был его школьным товарищем. это воспоминание внезапно оживляет героя: «…на этом деревянном лице…выразилось…бледное отражение чувства». но это лишь мгновенный проблеск жизни, хотя автор считает, что п. способен на возрождение. в конце главы о п. гоголь описывает сумеречный пейзаж, в котором тень со светом «перемешались совершенно» - как и в несчастной душе п.

у пугачева есть храбрость и героизм, ум и смекалка пугачев был прост как обычный казак