Кроссворд на берегах сакраменто​

ввічлива людина- це людина яка дотримується всіх правил поведінки, культурна людина. це той друг чи подруга який (яка) не видасть твій найважливіший секрет, твої досягнення, чого ти прагнеш добитися в житті. це людина яка вміє себе гарно поводити чи за столом чи просто при спілкуванні. одним словом- добрий "друг"

    вже закінчується навчальний рік, а я закінчую 5 клас. якось мене запитали, а яким був твій найулюбленіший урок, я відповів - світова література. на цих уроках я пізнавав багато нового, познайомився із відомими поетами та їхніми творами, що несли велику мудрість. 

      з творів, що вивчалися, я зрозумів, що не потрібно брехати, а бути чесним. завжди потрібно вірити у себе, і ніколи не здаватися, бути мужнім. обов'язково потрібно поважати матінку природу, що турбується про нас. не варто насміхатися з інших, що слабші за нас, навпаки, потрібно постояти за ник. коли маєш найкращого друга, не треба зраджувати його чи насміхатися з нього. і найголовніше, ніколи не видавай себе за іншого, а буть таким, як ти є!  

    описание барса - могучий барс, взор кровавый, сердито лапой рыть песок, встал на дыбы,  

    ожидание схватки - сердце зажглося жаждою борьбы и крови, 

    описание опасной схватки - первый бешеный скачок мне страшной смертию грозил, удар мой верен был и скор, широкий лоб его рассек, бой закипел, смертельный бой, ко мне он кинулся на грудь, в горло я успел воткнуть и там два раза повернуть свое оружие; сплетясь как пара змей, бой продолжался на земле; но враг мой стал изнемогать, метаться, медленней дышать;

    эмоциональное напряжение - вой протяжный, жалобный как стон; застонал, как человек; рванулся из последних сил, я был страшен в этот миг; зол и дик; я пламенел, визжал; зрачки его недвижных глаз блеснули грозно;  

остап всегда считался одним из лучших товарищей.никогда,ни в коем случае не выдавал своего друга.никакие плети и розги не могли заставить его это сделать.он был суров к другим побуждениям,кроме войны и разгульной пирушки.остап был прямодушен с равными и имел доброту в таком виде,в каком она могла только существовать при таком характере и в тогдашнее время.учился остап не охотно,четыре раза закапывая свой букварь в землю и один раз пытавшийся бежать.он, конечно же,повторил бы свой побег,если бы отец не дал ему торжественное обещание продержать его в монастырских служках целых двадцать лет. с этого времени остап начал с необыкновенным старанием сидеть за книгами и скоро стал на ряду с лучшими учениками. в бою он проявлял отвагу и смелость.