Нужна с 2-5 серии "мастер и маргарита" составить таблицу героев, кто, как и за какие пороки наказан.​

павло глазовий народився зо серпня 1922 року в так званому історичному козацькому дикому полі у смт новоскалювата (тодішня кіровоградщина) миколаївської області у родині хлібороба. його предки носили козацьке прізвище окань. але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. існує версія, що слово «окань» пов'язане з мірою довжини в київській русі.11-річним хлопчаком павло пережив голодомор. у страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.після восьмирічки закінчив педучилище в новомосковську дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. один рік попрацював учителем молодших класів. в армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із внз після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.згодом потрапив у блокадний ленінград, нагороджений медаллю «за оборону ленінграда». звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. після блокади павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.і після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних штепселя й тарапуньки.вищу освіту павло здобув у київському педагогічному інституті (1950 з 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «перець», згодом — заступником головного редактора журналу «мистецтво».був членом спілки письменників україни з 1968 р. автор поеми «слався, вітчизно моя! », 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. заслужений діяч мистецтв україни (1993). нагороджений орденом «за заслуги» iii ступеня (1997).помер павло глазовий 2004 р.його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, постать визначного українського сміхованця павла прокоповича глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. у виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. він був лауреатом літературної премії імені остапа вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

1) счастливые часов не ; 2) минуй нас пуще всех печалей и барский гнев, и барская любовь; 3) чтоб иметь детей, кому ума не доставало? ; 4) чины людьми , а люди могут обмануться; 5) подписано, так с плеч долой; 6) и дым отечества нам сладок и приятен; 7) блажен, кто верует, тепло ему на свете; 8) что за комиссия, создатель, быть взрослой дочери отцом; 9) дома новы, а предрассудки стары; 10) ах, злые языки страшнее пистолета; 11) все врут календари; 12) служить бы рад, прислуживаться тошно; 13) не надобно другого образца, когда в глазах пример отца; 14) а судьи кто? 15) к военным людям так и льнут, а потому, что патриотки; 16) шел в комнату, попал в другую; 17) ученье – вот чума, ученость – вот причина; 18) да хоть кого смутят вопросы быстрые и любопытный взгляд.

стихотворение состоит из четырёх строф. они связаны между собой не только по смыслу, но и интонацией. кажется, что первая строфа как бы плавно и играючи переходит во вторую и так далее.

«люблю грозу в начале мая,

когда весенний, первый гром,

как бы резвяся и играя,

грохочет в небе голубом».

так звучит начало стихотворения, и я сразу представляю себе весну с радостным, весёлым дождём и первым громом. это творение не имеет адресата, но здесь есть лирический герой- автор. он представляется нам как рассказчик, который воспевает природу, её весеннюю красоту и величие. внутренний мир героя переполнен радостью и восторгом. герой стихотворения открывает неповторимую красоту не только очевидных, но и скрытых от обычного глаза явлений

образ печорина есть образ сложного, мятущегося человека, не нашедшего себя; человека с большим потенциалом, но не способного, тем не менее, его реализовать.