Ккакому окончательному выводу подводит нас автор рассказывая, об эпизоде пленения пьяного казака? ( герой нашего времени)

пряник конем-был пределом мечтаний всех мальчишек. 

бабушка пообещала купить его, если мальчик ( автор ) насобирает полный туесок ягод. он собрал, но по дороге и съел. чтобы скрыть это, насыпал в корзину травы, а сверху прикрыл .

когда бабушка уехала, мальчика стали мучать совесть и страх.

когда раскрылась правда, дед подсказал, что надо не прятаться, а попросить прощения. что и было сделано. бабушка поругала внука, но дала пряник все равно потому, что любила его. 

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

  счасливая жизнь

жила-была   бедная                   девушка поимени златовласка,но она не была обычной.ее мать была доброй колдуньей и она унаследавала   волшебные способности и волшебные вещи например палочку и шкатулку.и к тому же у нее есть плохая сестра ,она любили ее,а она ненавидела и завидовала ей.и однажды принц искал себе прекрасную жену он смотрел одну за другой но никто не нравился ей.и он увидел бедную златавласку которая сидить за углом.он увидел ее и решил женится ,никто не смог противостаять ему.они поженились а вот сестра завидовала и дала златавласке чай с ядом.она выпила и упала ,принц переживал и сказал что хочет в последний раз поцелавать ее.принц поцелавал ее и она очнулась.они были на седьмом небе от счастья и жили долго и счастливо 

1)

любезный именинник,о пущин дорогой! прибрел к тебе пустынникс открытою душой; с пришельцем обнимися —но доброго певцавстречать не суетисяс парадного крыльца.он гость без этикета,не требует лукавой суеты; прими ж его лобзаньяи чистые желаньясердечной простоты! устрой гостям пирушку; на столик вощанойпоставь пивную кружкуи кубок пуншевой.старинный собутыльник! забудемся на час,пускай ума светильникпогаснет ныне в нас; пускай старик крылатыйлетит на почтовых: нам дорог миг утратыв забавах лишь одних!

в спокойствии златомтечет твой век беспечный,проходит день за днем; и ты в беседе граций,не зная черных бед,живешь, как жил гораций,хотя и не поэт.под кровом небогатымты вовсе не знакомс зловещим гипократом,с нахмуренным попом; не видишь у порогутолпящихся забот; нашли к тебе дорогувеселость и эрот; ты любишь звон стаканови трубки дым густой,и демон метромановне властвует тобой.ты счастлив в этой доле.скажи, чего же болемне другу пожелать? придется

дай бог, чтоб я, с друзьямивстречая сотый май,покрытый сединами,сказал тебе стихами: вот кубок; наливай! веселье! будь до гробасопутник верный наш.и пусть умрем мы обапри стуке полных чаш!

2)  во глубине сибирских руд          храните гордое терпенье,          не пропадет ваш скорбный труд          и дум высокое стремленье.                    несчастью верная сестра,          надежда в мрачном подземелье          разбудит бодрость и веселье,          придет желанная пора:                     любовь и дружество до вас          дойдут сквозь мрачные затворы,          как в ваши каторжные норы          доходит мой свободный глас.                    оковы тяжкие падут,          темницы рухнут - и свобода          вас примет радостно у входа,          и братья меч вам отдадут.