Подготовьте краткий рассказ о жизни козетты по плану семья тенардье сцена в харчевне кукла встретился незнакомцем

жизнь козетты была ужасной у господ тенардье. они заставляли её делать все. мачеха заставила козетту идти за водой к роднику в темную ночь. козетта боялась, но ей пришлось идти. когда козетта вышла из дома, она увидела напротив её стояла будка, которая торговал игрушками. козетта увидела красивую куклу и за смотрелась на неё. когда тенардье выглянула в окно, только тогда козетту озарило что ей поручили идти за водой. она мигом побежала дальше к роднику. когда девочка подошла к лесу, она испугалась призраков, но сделав 100 шагов назад увидела призрак госпожи тенардье. и она больше испугалась госпожу тенардье, чем призраков и бросилась к роднику. козетта добежала до родника и наполнила ведро водой. она не могла поднять это тяжёлое ведро, а ей надо его до дома ещё донести. вдруг козетта увидела человека в черном . он взял ведро и девочке. она не испугалась.

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!