вірш «хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним байроном у 1807 році, коли він був ще студентом кембриджа. цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «години дозвілля» (hours of idleness).
головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної ії.
ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.
вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. такі самі ідеї турбували його сучасників. тому поезія байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.
художні особливості вірша:
епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, ії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.
порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.
риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; то, правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; а ти, о жінко, світоч вроди.
риторичні запитання: навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? де ж друзів коло? чом не склалась та приязнь вірна і свята?
метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди;
Популярные вопросы