Достойны ли счастья герои рассказа кавказ

            кожного дня, тільки-но прокинувшись, я чую веселе: "доброго ранку! " і бачу найлагіднішу в світі посмішку- мамину. з цих слів і починається кожний мій день.                                                                                                           мама- це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою.тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої помилки та провинності і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною.                                                                                                         мама багато розповідає мені про різні життєві ситуації і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же.і завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе.                                                                                   я дуже хочу бути схожою на свою маму!          

ну напиши, что хотел бы видеть широкие проспекты, гуляющих по ним красиво одетых веселых людей с множеством детей, машины чтоб в центр не заезжали - по окружной, в объезд. заводы и фабрики - за городскую черту, к черту на кулички. в магазинах - изобилие, никаких очередей. каждый день - фестивали, карнавалы. театры - на любой вкус, от оперного до стриптиз- шоу. круглый год - теплая солнечная весна. река блестит, небо голубеет (какой это город? я тоже туда хочу)