Написать мини сочинение на тему: что бы я хотел сказать маленькому принцу

Меня зовут максим и у меня есть такая мечта что даже не у кого нету и мои родители всегда спрашивали что ты хочешь что ты хочешь что ты хочешь но я отвечала всегда и хочу увидеться с маленьким принцем и что-то ему сказать и мои родители всегда удивлялись и вот мы в воскресенье выходной мы всегда мы с мамой папой я я гуляли в парке мы даже не замечаем далеко ушли от парка далеко это был как-будто степи и там мы увидели разноцветную радугу это было нереально и рядом с радугой был замок я удивился и мои родители тоже я маме и папе говорил давайте зайдем давайте зайдем давайте зайдем это говорил я много раз и мама папа согласились туда зайти и мы зашли в этот замок я там увидел маленького принца я сильно сильно обрадовался и мама мне сказала сын желание сбывается так легко да мамочка желание сбывается ура это меня встретила маленький принц и я сказал маленькому принцу я хочу тебе что-то сказать и маленький принц ответил что я хочу с тобой подружиться давай будем дружить это моя мечта была с тобой познакомиться конечно мы будем дружить заходи сюда каждый день почти и будем с тобой играть ура и мы вместе крепко обнялись меня теперь не зови маленький принц у меня зовут джон хорошо пока мне нужно идти пока максим

пам’ять серця про грізну війну

 

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

зимой снег глубокий, летом хлеб высокий.