Напишите сочинение , в виде письма уважаемый михаил евграфович, я понял, что вы хотели сказать…»

уважаемый михаил евграфович,

я понял, что вы хотели сказать своими произведениями. я, конечно же, не претендую на то, что абсолютно все понимаю верно - ведь я всего лишь школьник, живущий через полтораста лет после вас. но я с увлечением прочитал на уроках и " одного города", и ваши сказки, среди которых "дикий помещик" и "как один мужик двух генералов прокормил". из уроков я примерно представляю себе, какова была россия, в которой жили и творили вы. поэтому я смею предположить, что понимаю (хотя бы отчасти), что именно вы стремились донести до своих читателей.  

  своим творчеством вы создали кривое зеркало, в котором без прикрас отразилась российская действительность тех лет. и без того местами страшная и непривлекательная, в ваших произведениях она предстала во всем своем уродстве и нелепости. не имея возможности залечить язвы общества, вы их обнажили и показали как будто под увеличительным стеклом.  

вы смеетесь, но ваш смех - невеселый. это смех сквозь стиснутые зубы, сквозь слезы. вы - гениальный сатирик.

вам, михаил евграфович, за ваши интересные произведения, которые читают и сейчас - и будут читать всегда. вашим произведениям мы, школьники 21-го века, лучше понимаем, каким было российское общество в веке 19-м.  

ваши произведения показывают нам это четко и наглядно, зачастую лучше, чем сухие параграфы учебника .

1) всеволод рождественский

2)

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!