Как показывает писатель власть искусства над пространством

1.я думаю, что музыка вечна!   2.а эдвард григ дагни хотел дать понять, что её жизнь будет так же прекрасна, как его музыка, в которую он вложил всю душу!

что такое человеческое достоинство?

человеческое достоинство - это комплекс качеств, которые характеризуют моральные свойства, чувство почтения к себе. личность с чувством достоинства уважает себя, умеет оставаться человеком в любой ситуации. для меня пример человека с чувством достоинства - это гринев их "капитанской дочки" пушкина. он всегда остается верен своим принципам, он - человек чести с высокими моральными качествами. достоинство - это способность держать себя в руках, иметь чистые помыслы, что поступать честно и правильно. иметь достоинство - быть человеком благородным, ответственным, порядочным. вот так я понимаю человеческое достоинство.

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!