Спит ковыль. равнина дорогая, и свинцовой свежести полынь. никакая родина другая не вольет мне в грудь мою теплынь. знать, у всех у нас такая участь, и, , всякого спроси - радуясь, свирепствуя и мучась, хорошо живется на руси. свет луны, таинственный и длинный, плачут вербы, шепчут тополя. но никто под окрик журавлиный не разлюбит отчие поля. и теперь, когда вот новым светом и моей коснулась жизнь судьбы, все равно остался я поэтом золотой бревенчатой избы. по ночам, прижавшись к изголовью, вижу я, как сильного врага, как чужая юность брызжет новью на мои поляны и луга. но и все же, новью той теснимый, я могу прочувственно пропеть: дайте мне на родине любимой, все любя, спокойно умереть!
Спасибо
Ответ дал: Гость
потому что левша работал мельче этих подковинок. он гвоздики ковал а там уж никакой "мелкоскоп" взять не
Ответ дал: Гость
одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.
p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше
Популярные вопросы