Сочинение продолжение на каляды к сыну

війна поклала свій слід на кожній людині. війна ні над ким не зжалілася.

на теперішній час ще є декілька дітей-війни. але через декілька років не залишиться для наших нащадків згадки про ті сумні часи. де загибли багато людей. де люди довіряли своє життя невідомим людям. 

у цих двох творах головні герої виживають, але їхні сім"ї загинули. вони живуть і надалі, але з великим горем на серці. яке дуже важко забути. адже там загинули їхні сім"ї. в одному творі його сім"я загинула через авіостанцію. тому що їхній будинок був близько біля автостанції. в другому творі після війни він зайшов у рідну школу, яку не впізнав. але коли він зайшов у клас, то він побачив надпис на дожці: "подорожній, коли ти прийдеш у ". це написав він на уроці. він не закінчений. тому що там не , а спарта. це дві різні сім"ї, де загинула вся сім"я крім того хто пішов на війну. це дві різні долі, яких опалила війна!

пройдя между двумя соснами, я оказался на берегу озера, которое раскинулось передо мной полотном, блещущим яркими красками. в нем как в чистейшем зеркале отражались живописные берега и солнце, бывшее в зените, бросало веселые блики на стоящие по берегам деревья. гладь воды принимала цвета, которые услужливо преподносило ей все вокруг: здесь была и насыщенная зелень прибрежных трав, и охристо-красные тона стволов сосен, и желтое золото кувшинок, в нем отражалась листва всех мыслимых и немыслимых цветов, белизна проплывающих облаков, но над всем этим преобладала небесная лазурь того неповторимого оттенка, который бывает над только над лесом. все это радужное буйство красок делало лесное озеро достойным кисти художника.