Сочинение на тему: почему в мирное время не угасает память о военном прошлом

Жива память в сердцах, о великой отчественной войне! никто не забыт, ничто не забыто! даже в мирное время не угасает память о военном прошлом. это наша , становления характера! это гордость - за наш народ, честь - которую нам дарят ветераны, отвага - что проявлял и стар и млад на поле боя, боль - что испытывали родные и близкие ожидая конца войны и возвращения любимых и родных! как можно забыть великую победу - всего народа? этот трудный  опыт учит нас, и воспитывает на отваге и сердечности, на  совести и отзывчивости. бывали и сложные, трусливые  - моменты предательства, но справившись с ними человек двигается вперед! значит вооружен, сложно забыть столь колоссальное событие, с ним необходимо считаться! это человеческое воспитание и  натура, помнить и почитать велиских людей и собятия, тем более в мирное время! когда так необходим пример настоящего мужества и  отваги! военное прошлое - наше прошлое, наша - которую не изменить - это характеристика целой народности!   - не изменить, её необходимо помнить и знать, а знание - это сила!

я вважаю, що не можливо виправдати коханням зраду. можна віддати своє життя, але чи можна щоб інші розраховувалися за те, що ти бажаєш володіти жінкою? коли б він вивів її з облоги, можливо, навіть її близьких, але ж не віддати на погибель брата, батька та стільки співвітчизників!  

  не думаю, що можливо залишитися людиною і спати спокійно в обіймах жінки, за яку так розрахувалися. все одне прокляне життя, коли трохи розійдеться марево пристрасті. тому вчинок тараса, мені здається , меньш жахливим. це як дати спокій людині приреченній на страшні страждання.

  любов ніколи не виправдає жертовності інших через твоє бажання. любов сама загине поряд, чим залишиться жити на довгі роки. любов - це настільки велике почуття, що поряд з   нікчемністю та зрадою не може існувати.