бонгар як стояв, опершись трембiтою в землю, так i застиг. (михайло коцюбинський. тiнi забутих предкiв)та ось вiн кланяється, руки побожно на грудях, як бачила се лиш у маври, коли її хто обдаровував i вона з великою пошаною дякувала - i нараз станув. (ольга кобилянська. в недiлю рано зiлля копала)надвечiр надiвши чистеньке плаття, аж до собору пiшла - так, безцiльно. (олесь гончар. собор)
Популярные вопросы