Освіта і писемність Русі-України​
(Наприкінці ХІІ- у першій половині XІV ст.)

в древнем египте наряду со значками , обозначавшими целые понятия и слова, существовали и другие знаки, обозначавшие слоги и даже отдельные звуки . потребность в таких знаках очевидна, так как не все можно выразить в виде изображений (прежде всего, это касается личных имен). в этих случаях египтяне превращали слова иероглифы в буквы иероглифы, из которых и составлялись слова, подлежащие передаче на письме согласно их звучанию. например иероглиф «хт» — изображение дома — сделался двухбуквенным иероглифом, обозначающим звук [хт], иероглиф «мн» — изображение шахматной доски — стал иероглифом, обозначающим два звука [мн] и т.д. на первых порах значение фонетических иероглифов было , но со временем их роль все более возрастала, и в последние века существования египетской письменности значение фонетических иероглифов стало господствующим

17 февраля 1861 г. проект реформы утвердил государственный совет. 19 февраля его подписал александр 2. об отмене крепостного права возвестил манифест. практические условия освобождения были определены в 17 актах - < < положения> > о крестьянах, выходящей из крепостной зависимости. он касался 3 вопросов:   личное освобождение крестьян, наделение их землей и выкупная сделка. согласно этому документу крестьяни объявлялись юридически свободными и наделялись общегражданскими правами. 

в течении 17 века усиливалась самодержавная власть царя,опиравшаяся не на сословное представительство,а на государственный аппарат и армию.произошло окончательное оформление крепосничества.выросли права и дворянства-социальной опоры царского самодержавия

під час великого посту 1653 року нікон оголосив проведення церковної реформи, що мала на меті уподібнення російської церкви іншим православним церквам. йшлося про обрядові і літургійні відмінності, що сформувалися протягом кількох віків між православними церквами. відмінності стосувалися кількості пальців, якими виконувалося хресне знамення, кількості разів вимови слова «алилуя» під час служби, напрямку руху процесії навколо святинь, кількості просфор при причащенні, написання імені ісуса.підняте ніконом питання реформи знайшло повну підтримку царя олексія, у перекладах богослужбової літератури надав київський монах єпифаній славинецький. 1654 року реформи були затверджені церковним собором, окрім обрядових особливостей постановлено було також у відповідність з візантійськими і богослужбову літературу.проте реформа знайшла ів і призвела до розколу церкви на прихильників реформи — «ніконіан» та ів — «старообрядців» або «розкольників», яких очолив аввакум петрович. аввакум вважав, що старі російські книги краще відпові православній вірі, тоді як нікон керувався політичними мотивами — бажанням оволодіти константинополем і служити у святій софії в співслужінні з константинопольським патріархом.владна підтримка ніконіанських реформ вирішила їх успіх. прихильників старого обряду 1656 року було постановлено відлучати від церкви, а згодом і піддавати суворим карам. так, був страчений митрополит коломни павел, ув'язнена і загинула від голоду бояриня феодосія морозова. широко практикувалося спалення заживо вірних у зрубі, зокрема 1682 року такої участі зазнав і сам протопоп аввакум. переслідування старообрядців спонукало їх до втечі до глухих районів московського царства або закордон.