Чому сини князя Романа (Данило та Василько) не змогли одразу посісти батьківський княжий стіл? ​​

Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства (1205—1245) — затяжна боротьба за владу в Галичині і на Волині після загибелі Романа Мстиславича за участю представників різних гілок династії Рюриковичів і соціальних верств Галицько-Волинського князівства при втручанні Угорщини та Польщі. Закінчилася приходом до влади Романовичів на Волині (1214), в Галичі (1229, остаточно 1238) і перемогою під Ярославом над останнім серйозним претендентом (1245).

В ході війни були ліквідовані удільні князівства Південно-Західної Русі, зокрема Луцьке і Белзьке які опинились під контролем Данила Романовича, князі отримували землі від центральної влади на правах васалів. Після смерті короля Данила (1264) 5 років існувало Холмське і близько 30 років — Володимирське та Луцьке князівства, після чого всі галицько-волинські землі знову опинилися під владою єдиного князя, Юрія Львовича.

Объяснение:

без слов

Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства

(1205—1245) затяжна боротьба за владу в Галичині і на Волині після загибелі Романа Мстиславича за участю представників різних гілок династії Рюриковичів і соціальних верств, Галицько-Волинського князівства при втручанні Угорщини та Польщі. Закінчилася приходом до влади Романовичів на Волині (1214), в Галичі і перемогою під Ярославом над останнім серйозним претендентом (1245).

В ході війни були ліквідовані удільні князівства Південно-Західної Русі, зокрема Луцьке і Белзьке які опинились під контролем Данила Романовича, князі отримували землі від центральної влади на правах васалів. Після смерті короля Данила (1264) 5 років існувало Холмське і близько 30 років — Володимирське та Луцьке князівства, після чого всі галицько-волинські землі знову опинилися під владою єдиного князя, Юрія Львовича

Объяснение:

король, находился в каземате виндзорского замка.спустя несколько недель пребывания в столь суровых условиях, 19 января 1649 года карл i был доставлен в лондон, где с ним обращались не как с королем, но как с преступником. затем он был публично судим и приговорен к смертной казни.

1. после окончания коалиционных войн и подписания тильзитского мира александр i в условиях внутриполитической напряженности обращается к идее умеренно-либеральных реформ. составить общий план преобразования общественно-политического строя россии было поручено сперанскому. так появился документ под названием "введение к уложению государственных законов" (1809), представленный государю. заслуги его ближайшего советника отмечены не столько крупными теоретическими разработками, сколько попыткой осуществить конституционные идеи на практике. о характере деятельности м.м. сперанского ярко и точно сказал известный специалист по проблеме либерализма в россии в.в. леонтович: "… сперанский вообще сравнительно мало интересовался чистыми идеями, их теоретическим обоснованием и общественной проповедью. весь интерес его направлен был на практическое осуществление тех принципов, которые он считал правильными. поэтому он сосредоточивал все свое внимание на тех требованиях либерализма, которые представлялись ему осуществимыми при данных обстоятельствах"

  2. в основу государственного устройства страны сперанский предлагал положить принцип разделения властей на законодательную, исполнительную и судебную. законодательная власть осуществляется через систему выборных органов: на местах волостные, окружные и губернские думы, а в центре – государственная дума – высший законодательный представительный орган страны. законодательная инициатива принадлежит правительству, но никакой новый закон не может быть издан без рассмотрения в думе; утверждает его император. закон, отвергнутый большинством голосов думы, "остается без действия". государственная дума осуществляет контроль за исполнительной властью – правительством, министры которого ответственны перед ней за свои действия. выдвинутая сперанским идея государственной думы получила реальное воплощение лишь через 100 лет (1906-1917) и возрождена вновь уже в 1993 году.